(no subject)
Усупереч всьому
що скажуть в вечірніх новинах.
На зло гороскопам
і мріям, що так і не збулись
на ранок ти будеш чужа
і самотня людина.
Та все ж пам’ятай що ми просто
зі снів не вернулись...
Юрій Вовкогон
шість годин гортати позичену книгу, дрімати, відраховувати останні копійки, курити в тамбурі.
аби прийти, ні, заїхати, ні, увійти, ні, увірватися у місто вузьких вуличок, кави і трамваїв.
не чути, не бачити, або намагатись не чути, не бачити, аби не помічати, що ідеально не буває.
і все ж увірватися, проїхати, пройти.
радіти, бути щасливою, або чекати на щастя.
і дочекатися, звісивши ноги з вікна.
скидаючи попіл на лобове скло твоєї таксівки.
разом із собою, у прочинені двері, ти занесеш потік холодного повітря.
усі наступні дні цей холод нас переслідуватиме.
тож, я опинюсь між двох кохань, між двох дорослих чоловіків, що складають одне одному потужну конкуренцію.
ти весь час триматимеш мене за руку.
ти ховатимеш мене в просторих залах, з хорошим опаленням, високими стелями і затемненими вікнами. ти ховатимеш мене від...
він, примусить мене саму йти до нього, битиме по інстинктах і відчуттях орієнтиру, він вестиме нас паралельними вулицями, проте нізащо не дозволить нам зустрітись.
від ставитиме мені на шляху перепони, він контролюватиме кожен мій крок.
нема сенсу кликати одне одного, адже як тільки ми спробуємо - він відізветься сотнями дзвонів на дзвінницях десятків соборів.
він мав би бути нашим спільним раєм, проте був лише місцем зустрічі, звідки довелося повертатись до невеличкого за своїм значенням столичного містечка. міста соціальних реклам, фаст-фудів, скляних будиночків з їх брудною білизною напоказ, жовтих маршруток і підземних потягів.
що скажуть в вечірніх новинах.
На зло гороскопам
і мріям, що так і не збулись
на ранок ти будеш чужа
і самотня людина.
Та все ж пам’ятай що ми просто
зі снів не вернулись...
Юрій Вовкогон
шість годин гортати позичену книгу, дрімати, відраховувати останні копійки, курити в тамбурі.
аби прийти, ні, заїхати, ні, увійти, ні, увірватися у місто вузьких вуличок, кави і трамваїв.
не чути, не бачити, або намагатись не чути, не бачити, аби не помічати, що ідеально не буває.
і все ж увірватися, проїхати, пройти.
радіти, бути щасливою, або чекати на щастя.
і дочекатися, звісивши ноги з вікна.
скидаючи попіл на лобове скло твоєї таксівки.
разом із собою, у прочинені двері, ти занесеш потік холодного повітря.
усі наступні дні цей холод нас переслідуватиме.
тож, я опинюсь між двох кохань, між двох дорослих чоловіків, що складають одне одному потужну конкуренцію.
ти весь час триматимеш мене за руку.
ти ховатимеш мене в просторих залах, з хорошим опаленням, високими стелями і затемненими вікнами. ти ховатимеш мене від...
він, примусить мене саму йти до нього, битиме по інстинктах і відчуттях орієнтиру, він вестиме нас паралельними вулицями, проте нізащо не дозволить нам зустрітись.
від ставитиме мені на шляху перепони, він контролюватиме кожен мій крок.
нема сенсу кликати одне одного, адже як тільки ми спробуємо - він відізветься сотнями дзвонів на дзвінницях десятків соборів.
він мав би бути нашим спільним раєм, проте був лише місцем зустрічі, звідки довелося повертатись до невеличкого за своїм значенням столичного містечка. міста соціальних реклам, фаст-фудів, скляних будиночків з їх брудною білизною напоказ, жовтих маршруток і підземних потягів.