Хочется верить, что все собаки попадают в рай.... Прощай, моя ушастая... :(
На смерть Черрі...
Ліс - мов по той бік прочинені двері
Звідти приходимо, никнем туди.
Стане травою чи пагоном Черрі -
Не затулити душі від біди.
Ніби червоний удар карамболю:
Все розлетілося, враз і в краї.
Б'є закороченим тремоло болю
В груди, мов краплями дощ в кураї.
Вітер з-під ребер нещадним загребом
Жаль вигортає і тугу різку.
Юлечко! Що забриніло під небом:
Флейта сльози чи шамріння піску?
Порожньо. Спереду дні непрозорі.
Присмуток -пошарпень - передерій.
Дивляться з неба довірливі зорі
Так самовіддано, хоч одурій.
Десь в невідомості Кундера плаче.
Юлечко! Бог наче змовчує гріх.
Світло вишневе, як свічка, гаряче.
Тільки чому ж, наче прикро-незряче,
Слухає серце квиління собаче
Здалеку, з лісу, з волокон своїх?
Станіслав Чернілевський, 01.12.2011
Спасибо, Слава...