розмова з православним енергетичним упирем в лоні філософії.
зі мною трапилася вчора історія втєму до картінок в жж мужа.
Вперше в своєму юному культурологічному житті так близько зіткнулася з православ’ям головного мозку. Ну і ладно, якби це була якась фанатично настроїна бабця, а тут - молода викладачка філософії, яка зводить на «православну велич почаїва» і «світ янголів і демонів» дискусію про Сократа і Протагора. Хто б подумав, шо в свої приблизно 25-30 років жінка буде казати про то, шо душевні недуги (включно з біснуватістю, тоість, по-нашому, епілепсією) лікуються тільки в церкві. І про то, шо духовне в людині - за її словами - це лише релігійне. І ше: щасливою може бути лише хрещена людина, бо від того моменту на неї спускається благодать. Бідна жінка… нікакой любві.
Ну і кульмінаційно - пошук щастя являє собою пошук християнського, православного бога. Мене, як майбутнього фахівця релігієзнавчих питань)))), ця пастанова дуже затронула. Навіть викладачі-католики не такі задроти. Ну і взагалі: універ - це ж, тіпа, світський заклад. Нє? Про полісемію думок в філософії я вже промовчу.
А коли вирішила протролити її і стринділа, шо я не хрещена - зі мною перестали говорити. Пищ-пищ-пищ)))
показним стало то, шо через цей філософський інцидент) моя одногрупниця знов почала курити. після трьох тижнів без сигарет унічтожила одну з тремтінням в руках за хвилину)) це виражало стан свідомих учасників тої дурнуватої дискусії.
Вперше в своєму юному культурологічному житті так близько зіткнулася з православ’ям головного мозку. Ну і ладно, якби це була якась фанатично настроїна бабця, а тут - молода викладачка філософії, яка зводить на «православну велич почаїва» і «світ янголів і демонів» дискусію про Сократа і Протагора. Хто б подумав, шо в свої приблизно 25-30 років жінка буде казати про то, шо душевні недуги (включно з біснуватістю, тоість, по-нашому, епілепсією) лікуються тільки в церкві. І про то, шо духовне в людині - за її словами - це лише релігійне. І ше: щасливою може бути лише хрещена людина, бо від того моменту на неї спускається благодать. Бідна жінка… нікакой любві.
Ну і кульмінаційно - пошук щастя являє собою пошук християнського, православного бога. Мене, як майбутнього фахівця релігієзнавчих питань)))), ця пастанова дуже затронула. Навіть викладачі-католики не такі задроти. Ну і взагалі: універ - це ж, тіпа, світський заклад. Нє? Про полісемію думок в філософії я вже промовчу.
А коли вирішила протролити її і стринділа, шо я не хрещена - зі мною перестали говорити. Пищ-пищ-пищ)))
показним стало то, шо через цей філософський інцидент) моя одногрупниця знов почала курити. після трьох тижнів без сигарет унічтожила одну з тремтінням в руках за хвилину)) це виражало стан свідомих учасників тої дурнуватої дискусії.