мапи
Одне із багатьох, що змушує мене закривати очі і боятись, - усвідомлення зміни ландшафту ееем... вертикального. Коли відкривають нову станцію метро, будують нову зупинку, вирішують змінити маршрут маршрутки. І ти далі не розумієш, що із цим робити, потім плутаєшся у новій інформації із старими спогадами; сміття між двома брилами.
Страшно, коли у ліжку пригадую своє дитинство, а потім розумію, що їздила тим чи іншим автобусом, що його уже років 7 нема. І відразу, мов булька повітря з рота під водою, залишаєшся ти-булька- і спогади - море.
хрєнь якась
Страшно, коли у ліжку пригадую своє дитинство, а потім розумію, що їздила тим чи іншим автобусом, що його уже років 7 нема. І відразу, мов булька повітря з рота під водою, залишаєшся ти-булька- і спогади - море.
хрєнь якась