Малі міста з великою історією
Дивовижно, як на клаптику Поділля розміром 60 км може двічі історія переплітатися з приблизно таким же клаптиком Закарпаття. Трохи передмови. Не претендую на історичного дослідника, але мене зацікавили, як завжди, збіги.
Зараз тусую в санаторії в Хмільнику. Здійснилася підліткова мрія з тих часів, коли романтизувала автобіографічні нариси Гессе і Ремарка з їх курортно-санаторних періодів. Життя курортника не таке вже і легке та вимагає військової дисципліни, але за це дає дуже багато переваг. Можна потрапити, наприклад, як я, в Хмільник - одне з найстарших міст України, про існування якого я досі нічого не знала. Як і багато наших дуже старих і перенасичених історичними подіями міст (Остер, Козелець, Смотрич, Ужгород, Меджибіж, Кам`янець-Подільський - про ці можу сказати точно), Хмільник зараз пропорційно до цього періоду історії в рази менше ніж у свої найкращі часи. Колись центр подій, зараз об'єктивно це формат смт з назвою місто.
Близко 1500 року король Сигізмунд збудував тут оборонний замок і надав місту герб. Магдебурзьке право Хмільник теж дістав - 1448 року.
Хмільник ще у 1363 відвоював у татарів литовський князь Ольгерд, син Гедеміна. І це лише письмова згадка, отже, швидше за все, Хмільник старший.
Потім Ольгерд подарував усе Поділля своїм родичам, онукам Гедеміна, братам Коріятовичам. А це перше з двох рідне для закарпатців прізвище. Згодом, успадкувавши після смерті братів Поділля, Федір Корятович, четвертий і молодший брат, спочатку був вигнаним з цих володінь Вітовтом у 1389, а потім його прийняв угорський король Сигізмунд. На території виділеної Мукачівської домінії Федір Корятович збудував неблизький звідси, з Поділля, Мукачівський замок. Загалом, вважається, що брати Корятовичі збудували фортифікаційні споруди Вінниці, Меджибожа, Червонограда, Смотрича та ще кількох міст, словом, укріпили Поділля від татарів, відбудували місто і фортецю у Кам`янці.
Це - мурована фортеця Меджибіж, збудована у 1516 році і добудована у 1850 та 1900. Церква св. Миколая 16 ст.
Далі екскурсія в Меджибіж - друге цікаве для мене відкриття. Місто відоме з 12 ст. Збудували фортецю Корятовичі в 1363. Наскільки розумію, за їх часів вона була дерев`яною з земляними валами. Мурована фортеця вже з 1540 року. Я тричі перепитувала екскурсоводів, стверджують, що контрфорси та загальний вигляд фортеці з тих часів. Звісно, не рахуючи казармених прибудов (полку ім. Дениса Давидова) і кітчьової царсько-російської штукатурки 1900 року. Історія замку теж перенасичена, на кілька французьких вистачить. Стан, звісно, плачевний. Хоча екскурсовод (фанат, яких мало) зазначив, що за Ющенка відкрили музей, укріпили дещо і відреставрували костел та саму фортецю. Далі дотації різко прибрали.
Так ось, другий збіг із Закарпаттям - через трансильванський рід Ракоці. Тут бував і збудував навпроти, через річку, замок граф Юрій Ракоці (не знаю, №1 чи №2 Юрій). Існують перекази, що між замками був підземний хід. Почерк знайомий. Популярні перекази, що з Ужгородського до Мукачівського замку теж був хід, хоча це сумнівно. 39 км - це не Меджибізькі 2 км! Між Ужгородським і Невицьким замками лаз точно є - мій батько бачив цей завалений хід. Так чи інакше, але рід Ракоці володів після Корятовичів Мукачівським замком.
На цих вазах запалювали смолу, щоб околиці знали - приїхали власники Сенявські.