Можна сказати, що це просто данина дитинству і по інерції подобається нехитрий двіжушний сюжет, красіві мени та ефектні їх дівчата, трюки і всіляка "долче віта". Можна згадати, що в 14 років я прочитала Флеммінга "З Росії - з любов'ю" українською, у Всесвіті, який я тоді перечитувала повністю. Знову ж таки, все з дитинства, чи пак юності. Та це не все.
Тепер я для себе зрозуміла: якщо дивитися нового "Бонда" вчасно, то це все одно, що одночасно поглинати кілька номерів часописів по дизайну взагалі, по трендам в автобудуванні, моді, спорті, всіляким технічним ґаджетам та на додачу оглядати "National Geographic". На попсовому рівні, звісно. І якщо потім скористатися серією як збірником лінків, то відкриваються багато нових цікавинок, що вже були у світі десятки-сотні років, але я чомусь про них не знала, або тренди, що тільки збираються захлинути світ. Так я взнала про фестиваль "Паліо", що відбувається в Сієні, про художника
Гюнтера фон Хагенса, про якого я вже писала, і про оперний фестиваль у Брегенці.
У серії "Quantum of Solace"за 2008 драма розвивається на справжній сцені фестивалю 2007, коли ставили "Тоску" Пуччіні.
Фестивалю вже солідно років - все почалося в 1946! Не знаю, що ставили тоді, але думаю, що сама ідея розгортати авангардні декорації на воді для класичних творів не змінювалася. Думаю, що кожен сценограф, що себе поважає, мріє щось замутити в Брегенці так само, як кожен диригент мріє там виступити.
більше про сцени, з роками цьогорічні фотки