Концерт Раммштайн - це ще краще, ніж можна собі було уявити! Шоу незрівнянне, чітко, по-німецьки виважений кожен піротехнічний фокус. Сценографія - радість моїх очей)) Знаю, що в пам'яті залишиться тільки хороше: як хлопці чесно та щиро відпрацювали; проникливий, епохальний голос Тіля Ліндермана та як він сказав "Щиро дякую"; чорно-червоні папірці, якими він засипав публіку з великої пушки; купа нереальних спецефектів...Знаю, що пам'ятатиму кожну пісню та всі виходи на "біс".
Але, до дідька, зараз у мене ще достатньо злості на організаторів, які не пускали у цей хлів людей, які влаштували платний(!!!) гардероб, до якого ще й дістатися неможливо було; запропонували розкішний асортимент напоїв - вода та один вид дешевого пива за скажені гроші; зробили всього 3 вузькі виходи, через які не можна було вийти, але натовп ніс нас, наче в лещатах затиснувши. І, врешті, найголовніше - кажуть друзі, що в другій зоні чути було не сильно, не "качало". Та й в першій зоні потужний звук був лише під самою сценою, куди ми дісталися перед їх поверненням "на біс" (народ повівся та багато хто пішов). Сцена - досить низька, моніторів не було, тому мені все було видно тільки через те, що стояла поруч із звукорежисерською зоною, де була "просіка" від лісу голів. Маю вже практику, де стояти, якщо під саму сцену не продертися)))
Шоу, якому нема рівних у світі, бездоганне виконання та енергетику справжніх арійців важко було зіпсувати, але наші організатори дуже старалися! Єдина компансація - віп-зона для
депутатів взагалі нічого не могла ні почути, ні побачити, ггггггг.
До речі, поруч із нами стояла група сорокарічних татусів із дітьми років дванадцяти у майках туру 2010. Ось де справжній віковий зріз цільової! Таке єднання в родинах нагадало мені, як ми з батьками їздили на Sziget з наметами, де тато майже не спав - так влився в ритм нон-стоп концертів і вечірок. Респект тим учорашнім татусям! Їхнім дітям буде, а самі дітлахи будуть ще сильніше поважати їх і любити - спільні захоплення кращі за будь-які методи виховання.
світлини, як завжди,
Eugenio Recuenco - мій улюблений фешн-фотограф і режисер.
Не буду завалювати стрічку важкими відео. У цьому кавалку варта уваги друга частина - процес творення Золота Рейну))) Те саме було в Києві
http://www.youtube.com/watch?v=wD9qEKY8_xM&feature=related http://www.youtube.com/watch?v=yXsn-vxrZTU&NR=1