про соціальні арт-проекти
Мені імпонує, що зараз соціальні проекти набувають характеру приколу. Ніби й про серйозні речі говорять нам художники, але ті, хто відчув ринок, не роблять зарозумілі форми подачі. Пам'ятаєте, як у "99 франків" Октава Паранго запитує босс Манону : "А навіщо нам у рекламі гумор?" - "Ну, щоб розважати...А ще - гумор краще запам'ятовуюється".
На стіні художньої галереї Ріо-де-Жанейро Centre de Artists з травня і до кінця серпня проходить виставка-перфоманс братів Габріеля і Тіамо Прімо. Увесь цей час вони в прямому сенсі слова зависають на стіні на висоті 10 метрів. Не падають, бо постійно зі страховкою, а пересуваються за допомогою скелелазних кріплень. Хлопці створили сімейний затишок без міщанських надлишків - гамак, торшер, диван, комод з грамофоном і стіл, по якому лазять до лазні та туалету.
Пропагують підвісні артисти таку ідею: простору для життя багато не треба, тож які можуть бути проблеми з нестачею житла в багатомільйонному мегаполісі? Просто треба поглянути на проблему під іншим кутом.
А мені цей проект нагадав минулорічну утопічну ідею-фікс із серії: "А що б ти зробив, якби був президентом/міністром країни?" Так от: я би насильно зобов'язала кожне центральне відділення кожного банку віддати 30% своєї декілька-десятків-тисячної офісної території під виставкові зали. Для чого їм стільки? Лише для понтів перед конкурентами. І не обов'язково під мистецькі виставки, не тільки. Можна народного господарства. А як гарно би ковзались свині, корови раз на місяць на полірованій плитці 600-метрового холу Укрсоцбанку, м-м-м-манон...
На стіні художньої галереї Ріо-де-Жанейро Centre de Artists з травня і до кінця серпня проходить виставка-перфоманс братів Габріеля і Тіамо Прімо. Увесь цей час вони в прямому сенсі слова зависають на стіні на висоті 10 метрів. Не падають, бо постійно зі страховкою, а пересуваються за допомогою скелелазних кріплень. Хлопці створили сімейний затишок без міщанських надлишків - гамак, торшер, диван, комод з грамофоном і стіл, по якому лазять до лазні та туалету.
Пропагують підвісні артисти таку ідею: простору для життя багато не треба, тож які можуть бути проблеми з нестачею житла в багатомільйонному мегаполісі? Просто треба поглянути на проблему під іншим кутом.
А мені цей проект нагадав минулорічну утопічну ідею-фікс із серії: "А що б ти зробив, якби був президентом/міністром країни?" Так от: я би насильно зобов'язала кожне центральне відділення кожного банку віддати 30% своєї декілька-десятків-тисячної офісної території під виставкові зали. Для чого їм стільки? Лише для понтів перед конкурентами. І не обов'язково під мистецькі виставки, не тільки. Можна народного господарства. А як гарно би ковзались свині, корови раз на місяць на полірованій плитці 600-метрового холу Укрсоцбанку, м-м-м-манон...