Актуальное словоупотребление: Руина (=Украина)
Руина (укр. Руїна - полный развал, разруха [1]) - период в истории Войска Запорожского между 1657 и 1687 годами, фактически являвшийся гражданской войной. В это время Русское царство, Речь Посполитая, Османская империя и эпизодически Швеция вели борьбу за контроль над территориями, подконтрольными Войску Запорожскому (Гетманщина, Малороссия), которые стали ареной кровопролитных сражений.
Историк Н. И. Костомаров утверждал, что «название „Руина“ - не выдуманное; оно осталось в народном воспоминании…» [2]. По мнению современного исследователя Т. Чухлиба [3], «Руина» как исторический термин по отношению к событиям второй половины XVII века впервые зафиксирован в сочинении историка и летописца XVIII века Самойла Величко [4]. Затем его использовали Н. И. Костомаров [5], М. С. Грушевский [6] и другие историки [7][8][9] для обозначения периода политического кризиса Гетманщины. В современной историографии Руина - широко распространённое, хотя и подвергаемое критике [10] наименование данного периода [11].
[1] Руїна // Словник української мови: В 11 томах. - Т. 8. - К.: Наукова думка, 1977 (Ін-т мовознавства АН УРСР). - С. 897.
[Spoiler (click to open)]Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970-1980)
http://sum.in.ua/s/rujina
РУЇНА, и, жін.
1. перев. мн. Залишки зруйнованої споруди, населеного пункту. Коли Андрій Волик проходив повз головний будинок погорілої сахарні, зі стін руїни з галасом знялось вороння, а всередину з лоскотом посипались тиньк і цегла (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 7); Недалеко від берега з давніх-давен височать над Дністром, біля самого Хотина, руїни старої фортеці (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 8); Дерева царювали над цими руїнами, над колишніми будинками й вулицями (Павло Загребельний, Європа. Захід, 1961, 107); * У порівняннях. Скелі стояли серед чорного ліска, ніби руїни замчища (Нечуй-Левицький, II, 1956, 409);
// розм. Будівля, що перебуває у надзвичайно занедбаному стані. Хоч не зруйнована - руїна ся будова, З усіх кутків тут пустка вигляда (Леся Українка, І, 1951, 71); Вони вже привикли до такого життя, а синові - він з панами поводиться, у їх буває, може коли прийдеться і до себе покликати - як його у такі руїни? (Панас Мирний, IV, 1955, 117); * Образно. Схаменіться, недолюди, Діти юродиві! Подивіться на рай тихий, На свою країну, Полюбіте щирим серцем Велику руїну, Розкуйтеся, братайтеся! (Тарас Шевченко, I, 1951, 330);
// перен. Те, що залишилось, уціліло від чого-небудь, що зникло, минуло. Державна організація виникла на руїнах первісно-общинного ладу (Історія СРСР, I, 1956, 11); Від мого дитинства лиш руїни Зосталися... (Леонід Первомайський, I, 1958, 318).
♦ В руїнах - зруйнований. Дзвонять копита, жито побито. Спалені села, в руїнах міста (Володимир Сосюра, II, 1958, 272); Зводити (звести) з руїн див. зводити;Лежати в руїнах див. лежати; Підводити (підвести) з руїн див. підводити;Піднімати (підіймати, підняти, підійняти) з руїн див. піднімати; Підводитися (підвестися, вставати, встати і т. ін.) з руїн - відроджуватися, відбудовуватися (про зруйновані міста, села, будівлі і т. ін.). Плинуть хмарки, наче білі пави, Над старими площами Варшави, Що з кривавих підвелась руїн Величчю неподоланних стін(Максим Рильський, III, 1961, 271); Встає Донеччина з руїн, і.. в далечінь гудки несуть мелодію залізну (Володимир Сосюра, II, 1958, 499); Поставати (постати) з руїн див. поставати 1.
2. перен., розм. Немічна від старості або хвороби людина. - Така руїна, просто розсипається від старості, а все їй ліки потрібні та купелі... (Леся Українка, III, 1952, 530); «І для чого було запрошувати цю руїну», - мимоволі подумав Плачинда, ґречно вклоняючись і посміхаючись до старого (Михайло Стельмах, I, 1962, 329).
3. Повний розвал, розруха. Чутки з батьківщини йдуть зовсім не радісні: голод, епідемії, руїна (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 11); В теплушці тихо... Та заводить річ Сусід мій: - Да-аі Руїна скрізь, розруха... (Валентин Бичко, Простота, 1963, 87).
4. Руйнування, знищення чого-небудь. Діється в Елладі через довгий час після руїни Трої (Леся Українка, II, 1951, 328); Скрізь, куди не кинь оком, бачив Орлюк страшні сліди руїни й нещадного палійства (Олександр Довженко, I, 1958, 324).
5. Повне розорення, занепад чого-небудь. В світі мало говорили про його смерть, далеко більш, говорилось про несподівану руїну його маєтку (Леся Українка, III, 1952, 514); - Нема іншого виходу, лиш подаватися на перенесення. Але ж бо матеріальна руїна. Тут продай хату й реальність, а там не купиш (Лесь Мартович, Тв., 1954, 191).
Словник української мови: в 11 томах. - Том 8, 1977. - Стор. 897.
[2] Костомаров Н. И. Руина: гетманства Бруховецкого, Многогрешного и Самойловича 1663-1687 гг. // Исторические монографии и исследования: В 17 тт. - М.: Чарли, 1995. - [Т. 7]. - С. 7.
[3] Чухліб Т. «Руїна» Гетьманщини чи боротьба за утвердження Козацької держави? (Спроба започаткувати наукову дискусію щодо одного історичного терміну) // Україна в Центрально-Східній Європі: Щорічник. - 2004. - № 4.
[4] «…докінчувався тридцятий рік нещасливих тогобічних українських подій з безперервним воєнним вогнем, а до того - з чварами, незгодами, війнами, кровопролиттями і з крайньою руїною» (Самійло Величко. Літопис. Т. 2.
[5] Костомаров Н. И. Руина: гетманства Бруховецкого, Многогрешного и Самойловича 1663-1687 гг. // Исторические монографии и исследования: В 17 тт. - М.: Чарли, 1995. - [Т. 7]. - С. 7 - 406.
[6] Грушевський М. С. Історія Руси-України.
[7] Оглоблин О. До історії Руїни // Записки історично-філологічного відділу Укр. Академії наук. - Київ, 1928. - Кн. XVI.
[8] Яковлева Т. Г. Социально-политическая борьба на Украине в 60-е годы XVII века. Внутренние и внешние факторы Руины: Дис… д-ра ист. наук: 07.00.03 / Санкт-Петербургский гос. ун-т. - СПб., 2004. - 610 с.
[9] Історія українського війська. - Ч. II: Запорозьке Військо / Авт.: Крип’якевич І. - Львів: Вид. Івана Тиктора, 1936.
[10] См.: Чухліб Т. «Руїна» Гетьманщини чи боротьба за утвердження Козацької держави? (Спроба започаткувати наукову дискусію щодо одного історичного терміну) // Україна в Центрально-Східній Європі: Щорічник. - 2004. - № 4.
[11] см. библиографию в кн.: Пасічник М. С. Проблеми Хмельниччини та Руїни в українській і зарубіжній історіографії ХХ ст. // Держава та армія: [зб. наукових праць]. - Львів: Вид-во Національного університету «Львівська політехніка», 2000. - 200 c. - (Вісник Національного університету «Львівська політехніка»; № 408). - С. 172-183.Руїна // Словник української мови: В 11 томах. - Т. 8. - К.: Наукова думка, 1977 (Ін-т мовознавства АН УРСР). - С. 897.
Из Википедии
Историк Н. И. Костомаров утверждал, что «название „Руина“ - не выдуманное; оно осталось в народном воспоминании…» [2]. По мнению современного исследователя Т. Чухлиба [3], «Руина» как исторический термин по отношению к событиям второй половины XVII века впервые зафиксирован в сочинении историка и летописца XVIII века Самойла Величко [4]. Затем его использовали Н. И. Костомаров [5], М. С. Грушевский [6] и другие историки [7][8][9] для обозначения периода политического кризиса Гетманщины. В современной историографии Руина - широко распространённое, хотя и подвергаемое критике [10] наименование данного периода [11].
[1] Руїна // Словник української мови: В 11 томах. - Т. 8. - К.: Наукова думка, 1977 (Ін-т мовознавства АН УРСР). - С. 897.
[Spoiler (click to open)]Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970-1980)
http://sum.in.ua/s/rujina
РУЇНА, и, жін.
1. перев. мн. Залишки зруйнованої споруди, населеного пункту. Коли Андрій Волик проходив повз головний будинок погорілої сахарні, зі стін руїни з галасом знялось вороння, а всередину з лоскотом посипались тиньк і цегла (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 7); Недалеко від берега з давніх-давен височать над Дністром, біля самого Хотина, руїни старої фортеці (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 8); Дерева царювали над цими руїнами, над колишніми будинками й вулицями (Павло Загребельний, Європа. Захід, 1961, 107); * У порівняннях. Скелі стояли серед чорного ліска, ніби руїни замчища (Нечуй-Левицький, II, 1956, 409);
// розм. Будівля, що перебуває у надзвичайно занедбаному стані. Хоч не зруйнована - руїна ся будова, З усіх кутків тут пустка вигляда (Леся Українка, І, 1951, 71); Вони вже привикли до такого життя, а синові - він з панами поводиться, у їх буває, може коли прийдеться і до себе покликати - як його у такі руїни? (Панас Мирний, IV, 1955, 117); * Образно. Схаменіться, недолюди, Діти юродиві! Подивіться на рай тихий, На свою країну, Полюбіте щирим серцем Велику руїну, Розкуйтеся, братайтеся! (Тарас Шевченко, I, 1951, 330);
// перен. Те, що залишилось, уціліло від чого-небудь, що зникло, минуло. Державна організація виникла на руїнах первісно-общинного ладу (Історія СРСР, I, 1956, 11); Від мого дитинства лиш руїни Зосталися... (Леонід Первомайський, I, 1958, 318).
♦ В руїнах - зруйнований. Дзвонять копита, жито побито. Спалені села, в руїнах міста (Володимир Сосюра, II, 1958, 272); Зводити (звести) з руїн див. зводити;Лежати в руїнах див. лежати; Підводити (підвести) з руїн див. підводити;Піднімати (підіймати, підняти, підійняти) з руїн див. піднімати; Підводитися (підвестися, вставати, встати і т. ін.) з руїн - відроджуватися, відбудовуватися (про зруйновані міста, села, будівлі і т. ін.). Плинуть хмарки, наче білі пави, Над старими площами Варшави, Що з кривавих підвелась руїн Величчю неподоланних стін(Максим Рильський, III, 1961, 271); Встає Донеччина з руїн, і.. в далечінь гудки несуть мелодію залізну (Володимир Сосюра, II, 1958, 499); Поставати (постати) з руїн див. поставати 1.
2. перен., розм. Немічна від старості або хвороби людина. - Така руїна, просто розсипається від старості, а все їй ліки потрібні та купелі... (Леся Українка, III, 1952, 530); «І для чого було запрошувати цю руїну», - мимоволі подумав Плачинда, ґречно вклоняючись і посміхаючись до старого (Михайло Стельмах, I, 1962, 329).
3. Повний розвал, розруха. Чутки з батьківщини йдуть зовсім не радісні: голод, епідемії, руїна (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 11); В теплушці тихо... Та заводить річ Сусід мій: - Да-аі Руїна скрізь, розруха... (Валентин Бичко, Простота, 1963, 87).
4. Руйнування, знищення чого-небудь. Діється в Елладі через довгий час після руїни Трої (Леся Українка, II, 1951, 328); Скрізь, куди не кинь оком, бачив Орлюк страшні сліди руїни й нещадного палійства (Олександр Довженко, I, 1958, 324).
5. Повне розорення, занепад чого-небудь. В світі мало говорили про його смерть, далеко більш, говорилось про несподівану руїну його маєтку (Леся Українка, III, 1952, 514); - Нема іншого виходу, лиш подаватися на перенесення. Але ж бо матеріальна руїна. Тут продай хату й реальність, а там не купиш (Лесь Мартович, Тв., 1954, 191).
Словник української мови: в 11 томах. - Том 8, 1977. - Стор. 897.
[2] Костомаров Н. И. Руина: гетманства Бруховецкого, Многогрешного и Самойловича 1663-1687 гг. // Исторические монографии и исследования: В 17 тт. - М.: Чарли, 1995. - [Т. 7]. - С. 7.
[3] Чухліб Т. «Руїна» Гетьманщини чи боротьба за утвердження Козацької держави? (Спроба започаткувати наукову дискусію щодо одного історичного терміну) // Україна в Центрально-Східній Європі: Щорічник. - 2004. - № 4.
[4] «…докінчувався тридцятий рік нещасливих тогобічних українських подій з безперервним воєнним вогнем, а до того - з чварами, незгодами, війнами, кровопролиттями і з крайньою руїною» (Самійло Величко. Літопис. Т. 2.
[5] Костомаров Н. И. Руина: гетманства Бруховецкого, Многогрешного и Самойловича 1663-1687 гг. // Исторические монографии и исследования: В 17 тт. - М.: Чарли, 1995. - [Т. 7]. - С. 7 - 406.
[6] Грушевський М. С. Історія Руси-України.
[7] Оглоблин О. До історії Руїни // Записки історично-філологічного відділу Укр. Академії наук. - Київ, 1928. - Кн. XVI.
[8] Яковлева Т. Г. Социально-политическая борьба на Украине в 60-е годы XVII века. Внутренние и внешние факторы Руины: Дис… д-ра ист. наук: 07.00.03 / Санкт-Петербургский гос. ун-т. - СПб., 2004. - 610 с.
[9] Історія українського війська. - Ч. II: Запорозьке Військо / Авт.: Крип’якевич І. - Львів: Вид. Івана Тиктора, 1936.
[10] См.: Чухліб Т. «Руїна» Гетьманщини чи боротьба за утвердження Козацької держави? (Спроба започаткувати наукову дискусію щодо одного історичного терміну) // Україна в Центрально-Східній Європі: Щорічник. - 2004. - № 4.
[11] см. библиографию в кн.: Пасічник М. С. Проблеми Хмельниччини та Руїни в українській і зарубіжній історіографії ХХ ст. // Держава та армія: [зб. наукових праць]. - Львів: Вид-во Національного університету «Львівська політехніка», 2000. - 200 c. - (Вісник Національного університету «Львівська політехніка»; № 408). - С. 172-183.Руїна // Словник української мови: В 11 томах. - Т. 8. - К.: Наукова думка, 1977 (Ін-т мовознавства АН УРСР). - С. 897.
Из Википедии