Мои школьные иллюстрации к «Хоббиту»
В связи с выходом на экраны фильма «Хоббит» захотелось вспомнить, как я сам представлял эти события и этих героев, когда был подростком.
Впервые я прочёл «Хоббита» в 1985 году и с тех пор регулярно перечитывал. В течение нескольких лет эта книга давала мне темы для рисунков, которые я наскоро набрасывал (как правило, в моих школьных тетрадях - чтобы не скучать на скучных уроках).
Обложку книги я, естественно, тоже не преминул оформить по-своему:
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Вот Бильбо отправился в путь:
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Встреча с Голлумом (в том переводе - Гам-гамом):
Посмотреть на Яндекс.Фотках
(Несколько лет спустя я набросал похожий сюжет, но уже из другой толкиеновской книги. Тут вместо Бильбо - Сэм.)
Посмотреть на Яндекс.Фотках
«На п'яти ялинках аж п'ятнадцять пташок», - поют гоблины.
Посмотреть на Яндекс.Фотках
И спасение:
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Это - иллюстрация к следующему отрывку:
«І враз гобітовим очам відкрилась небачена картина.
Земля довкола роздалася вшир, і скрізь були води річки, яка блукала, розлившися на сто кручених рукавів, чи стояла серед боліт озерцями, а ті озерця поцятковані острівцями... Але посередині все так само дужо плинула вперед бистрінь. А ген далеко, вкутавши свою темну вершину в подерту хмару, бовваніла Самітна гора! Найближчих її сусідок на північному сході й рівнинних земель, що пролягли між нею і тими горами, не було видно. Самотою височіла вона, дивлячись через болота на Чорний ліс. Самітна гора! Більбо пройшов далеку дорогу, зазнав стільки пригод, щоб її побачити, й тепер, побачивши, аніскілечки її не вподобав».
На рисунке неточность. В тот момент, когда Бильбо увидел гору, бочки, на которых он плыл, уже были увязаны в плоты.
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Ещё один отрывок:
«З Більбо теж пуття було не більше, ніж із гномів. Він нічого не робив і не хотів робити; тільки сидів, спиною притулившись до гладенької стіни, й дивився ген на захід через вхідний отвір - понад бескидом, понад широкими просторами - на темну стіну Чорного лісу й далі, за ліс, де іноді йому нібито щастило розгледіти на обрії далекі гори. Коли гноми питали його, що він робить, Більбо відповідав:
- Ви ж сказали, що моя робота буде сидіти на порозі й думати, не кажучи вже про те, щоб лізти всередину, отож я сиджу та й думаю.
Але мені здається, що гобіт не дуже думав про роботу, а все про те, що ховала голуба далина: про тихий західний край і Гору, і про свою гобітівську нору під Горою».
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Выстрел Барда. Где-то есть более подробный рисунок на ту же тему, там присутствует ещё и дракон Смауг, но найти тот лист пока не удалось.
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Малоудачный, схематический рисунок к одному из любимых описаний в книге:
«Довга була їхня дорога, поки вийшли на той самий перевал, де минулого разу їх спопали гобліни. Але якраз був ясний ранок, і, озирнувшись назад, чарівник і гобіт побачили біле сонце, що заливало сяйвом широкі простори. Вдалині синів Чорний ліс, але навіть нині, навесні, узлісся його було темно-зелене. А ще далі, куди ледь сягав зір, видніла Самітна гора. Блідо блищав на її вершині ще не розталий сніг.
- Отак приходить сніг після вогню, і навіть драконам настає кінець! - вирік Більбо й повернувся спиною до своєї великої пригоди».
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Лицо Гандальфа крупным планом (на фоне орфографической ошибки):
Посмотреть на Яндекс.Фотках
И напоследок - снова Бильбо:
Посмотреть на Яндекс.Фотках
А замечательного человека yangur я поздравляю с днём рождения. Здоровья, удач и счастливых находок, Серёжа!
Впервые я прочёл «Хоббита» в 1985 году и с тех пор регулярно перечитывал. В течение нескольких лет эта книга давала мне темы для рисунков, которые я наскоро набрасывал (как правило, в моих школьных тетрадях - чтобы не скучать на скучных уроках).
Обложку книги я, естественно, тоже не преминул оформить по-своему:
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Вот Бильбо отправился в путь:
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Встреча с Голлумом (в том переводе - Гам-гамом):
Посмотреть на Яндекс.Фотках
(Несколько лет спустя я набросал похожий сюжет, но уже из другой толкиеновской книги. Тут вместо Бильбо - Сэм.)
Посмотреть на Яндекс.Фотках
«На п'яти ялинках аж п'ятнадцять пташок», - поют гоблины.
Посмотреть на Яндекс.Фотках
И спасение:
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Это - иллюстрация к следующему отрывку:
«І враз гобітовим очам відкрилась небачена картина.
Земля довкола роздалася вшир, і скрізь були води річки, яка блукала, розлившися на сто кручених рукавів, чи стояла серед боліт озерцями, а ті озерця поцятковані острівцями... Але посередині все так само дужо плинула вперед бистрінь. А ген далеко, вкутавши свою темну вершину в подерту хмару, бовваніла Самітна гора! Найближчих її сусідок на північному сході й рівнинних земель, що пролягли між нею і тими горами, не було видно. Самотою височіла вона, дивлячись через болота на Чорний ліс. Самітна гора! Більбо пройшов далеку дорогу, зазнав стільки пригод, щоб її побачити, й тепер, побачивши, аніскілечки її не вподобав».
На рисунке неточность. В тот момент, когда Бильбо увидел гору, бочки, на которых он плыл, уже были увязаны в плоты.
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Ещё один отрывок:
«З Більбо теж пуття було не більше, ніж із гномів. Він нічого не робив і не хотів робити; тільки сидів, спиною притулившись до гладенької стіни, й дивився ген на захід через вхідний отвір - понад бескидом, понад широкими просторами - на темну стіну Чорного лісу й далі, за ліс, де іноді йому нібито щастило розгледіти на обрії далекі гори. Коли гноми питали його, що він робить, Більбо відповідав:
- Ви ж сказали, що моя робота буде сидіти на порозі й думати, не кажучи вже про те, щоб лізти всередину, отож я сиджу та й думаю.
Але мені здається, що гобіт не дуже думав про роботу, а все про те, що ховала голуба далина: про тихий західний край і Гору, і про свою гобітівську нору під Горою».
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Выстрел Барда. Где-то есть более подробный рисунок на ту же тему, там присутствует ещё и дракон Смауг, но найти тот лист пока не удалось.
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Малоудачный, схематический рисунок к одному из любимых описаний в книге:
«Довга була їхня дорога, поки вийшли на той самий перевал, де минулого разу їх спопали гобліни. Але якраз був ясний ранок, і, озирнувшись назад, чарівник і гобіт побачили біле сонце, що заливало сяйвом широкі простори. Вдалині синів Чорний ліс, але навіть нині, навесні, узлісся його було темно-зелене. А ще далі, куди ледь сягав зір, видніла Самітна гора. Блідо блищав на її вершині ще не розталий сніг.
- Отак приходить сніг після вогню, і навіть драконам настає кінець! - вирік Більбо й повернувся спиною до своєї великої пригоди».
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Лицо Гандальфа крупным планом (на фоне орфографической ошибки):
Посмотреть на Яндекс.Фотках
И напоследок - снова Бильбо:
Посмотреть на Яндекс.Фотках
А замечательного человека yangur я поздравляю с днём рождения. Здоровья, удач и счастливых находок, Серёжа!