Одноденний квест на озеро Синевир. Частина 4. Колочава. Музей-скансен «Старе село».
- Альо, жандармерія на дроті! Шо сі стрясло?
Автор фото anderver.
Музей-скансен «Старе село» - це такий собі мікс історичних періодів та сюжетів різних за характером: тут і стародавні хати,
що розповідають про життя і побут закарпатців; жидівська кнайпа, яка зустрічає відвідувачів з дуже крутим театралізованим дійством-гостиною;
жандармерія, є і комуністичні релікти; «Колочавська вузькоколійка»,
відразу нагадала Кустуріцівські сюжети з «Життя як диво»,
де замість потягів їздили по рейках автомобілі.
Ніби непоєднувані речі, але все це сприймається цілком гармонійно,
хоча і несподівано, ця солянка робить цей музей «живим» та особливим.
Приїхали ми в Колочаву вже коли сутеніло. Краєвиди довкола просто неймовірні:
Перед входом в «Старе село» нас зустріла інсталяція «Круте піке», назву сам придумав :)
Чесно признайюся, що після відвідин мінерального джерела в с. Келечин, підйому по канатно-крісельній дорозі на гору Маковицю
та споглядання на Синевир, я був неначе вижатий лимон.
Тому історію життя і побуту місцевого населення я чемно провтикав пропустив, зробив лише кілька знимок:
Гадаю, що ця річ буде цікава skaldstudio:
Мікроблоґер за роботою:
Однією з приємних несподіванок стала дівчина у національному вбранні, атмосфера в музеї,
в порівнянні з іншими музеями-скансенами, де я був, здавалася більш автентичною та колоритною:
Деякі батьки прививають любов до пригод та подорожей з малечку, тихенько заздрю круто:
Щось про любов до жидів:
Хоч і втома брала своє, до тями мене привела чи не найцікавіша атракція музею - гостини в кнайпі жида Ґешка:
Признаюся, було неочікувано і весело, пейсехівочка і закусочка були славними:
Між тостами ми спостерігали за цікавим театралізованим дійством:
- Ле хаім!
Але все добре рано чи пізно закінчується і ми пішли далі.
По маршруту була Колочавська вузькоколійка, поки всі помеленьку рухалися,
я вже бігав довкола експонатів і фоткав, не довго правда, бо і фотопарат, і телефон сіли повністю:
Місцеві говорили, що вузьколійка функціонує і їздить, здається два рази на рік, на день села точно:
Трохи собі гнали з @ wedmid:
Совкову експозицію завершує ось цей будиночок, з різноманітними візуальними атребутами того часу:
Може кому буде цікаво пороздивлятися зблизька:
Екскурсія вдалася на відмінно, наші щирі посмішки є найкращим доказом цьому:
Перед від'їздом, поки я підзаряджав трішки свої девайси, дівчата з місцевого ґенделека ще почастували нас місцевою грушівкою,
нічогенька така була, що додало ще більше хорошого настрою в дорозі.
Щира дяка yurazinko та forko, що не лишили блукати під відкритим, ще не зовсім теплим, нічним небом Львова.
Ну і anderver за файні знимки (це усі, що без копірайтів) :)
Ну і величезна дяка винуватцям «Час на мандри», які відірвали мою сраку від компа та сірої буденності і нагадали мені, що таке смак пригод. Було кайфово.
Автор фото anderver.
Музей-скансен «Старе село» - це такий собі мікс історичних періодів та сюжетів різних за характером: тут і стародавні хати,
що розповідають про життя і побут закарпатців; жидівська кнайпа, яка зустрічає відвідувачів з дуже крутим театралізованим дійством-гостиною;
жандармерія, є і комуністичні релікти; «Колочавська вузькоколійка»,
відразу нагадала Кустуріцівські сюжети з «Життя як диво»,
де замість потягів їздили по рейках автомобілі.
Ніби непоєднувані речі, але все це сприймається цілком гармонійно,
хоча і несподівано, ця солянка робить цей музей «живим» та особливим.
Приїхали ми в Колочаву вже коли сутеніло. Краєвиди довкола просто неймовірні:
Перед входом в «Старе село» нас зустріла інсталяція «Круте піке», назву сам придумав :)
Чесно признайюся, що після відвідин мінерального джерела в с. Келечин, підйому по канатно-крісельній дорозі на гору Маковицю
та споглядання на Синевир, я був неначе вижатий лимон.
Тому історію життя і побуту місцевого населення я чемно провтикав пропустив, зробив лише кілька знимок:
Гадаю, що ця річ буде цікава skaldstudio:
Мікроблоґер за роботою:
Однією з приємних несподіванок стала дівчина у національному вбранні, атмосфера в музеї,
в порівнянні з іншими музеями-скансенами, де я був, здавалася більш автентичною та колоритною:
Деякі батьки прививають любов до пригод та подорожей з малечку, тихенько заздрю круто:
Щось про любов до жидів:
Хоч і втома брала своє, до тями мене привела чи не найцікавіша атракція музею - гостини в кнайпі жида Ґешка:
Признаюся, було неочікувано і весело, пейсехівочка і закусочка були славними:
Між тостами ми спостерігали за цікавим театралізованим дійством:
- Ле хаім!
Але все добре рано чи пізно закінчується і ми пішли далі.
По маршруту була Колочавська вузькоколійка, поки всі помеленьку рухалися,
я вже бігав довкола експонатів і фоткав, не довго правда, бо і фотопарат, і телефон сіли повністю:
Місцеві говорили, що вузьколійка функціонує і їздить, здається два рази на рік, на день села точно:
Трохи собі гнали з @ wedmid:
Совкову експозицію завершує ось цей будиночок, з різноманітними візуальними атребутами того часу:
Може кому буде цікаво пороздивлятися зблизька:
Екскурсія вдалася на відмінно, наші щирі посмішки є найкращим доказом цьому:
Перед від'їздом, поки я підзаряджав трішки свої девайси, дівчата з місцевого ґенделека ще почастували нас місцевою грушівкою,
нічогенька така була, що додало ще більше хорошого настрою в дорозі.
Щира дяка yurazinko та forko, що не лишили блукати під відкритим, ще не зовсім теплим, нічним небом Львова.
Ну і anderver за файні знимки (це усі, що без копірайтів) :)
Ну і величезна дяка винуватцям «Час на мандри», які відірвали мою сраку від компа та сірої буденності і нагадали мені, що таке смак пригод. Було кайфово.