Ти бачиш горе інших - людолюб!
Ти співчуваєш - людяний та добрий!
Але сліпий, коли вбивають твій народ,
І де ж ці риси для своїх по-крові в тобі?
Ти вивісив барвистий прапорець,
Несеш букет, та віддано ридаєш,
А десь вкраїнське серце кулемет
Навік в полях промерзлих зупиняє.
Дволикість? Ні - ти щирий та простий.
Чи показуха? Також, мабуть, ні!
Ти просто звик дивитись за паркан
Й не помічати власної рідні.
Далеким є для тебе власний брат.
Та ти зумів усе життя так жити -
Молитись у чужий патріархат
Та щиро все, що не своє любити.
Автор:
Юрій Руф.