До останнього не вірив. Та що там казати я й досі в це не хочу вірити.
Я бачив як Сергій ріс. Ходив я займатись в бункєр зал у дворі в якому він жив, є в нього ще брат молодший і вони гуляли завжди разом.
З Сергієм нас поєднували спільні інтереси - спорт. Пізніше тренувалися в одного тренера по боксу.
Згодом вони з братом стали ще більшими спортсменами, ніж я. Я пишався і пишаюся тим, що вони обрали такий шлях. Хлопець був правильний, вів здоровий спосіб життя, працював на шахті. Шкода, що так рано, що ще світу толком не бачив.
Ти був до кінця. Ти герой. Вічна тобі пам'ять, друже.
P. S. Якби не їбаний парад і жування соплів, то хлопці могли б жити.