Страсний тиждень
Дивний тиждень. Для нас з мужем і справді став Страсним...
В понеділок муж вернувся з відрядження (+- півтора тижні працював)... І захворів. Напевно йому потрібен був час для відпочинку і відновлення. А я це не прийняла... Я ж теж не відпочивала вдома з дітьми і "трохи" змучилась... Я образилась, поплакала, а потім з тих нервів стала і перепрасувала всю білизну. І зрозуміла, щр це було... Це ж був мій запит - попрасувати. І якщо я не можу зробити цього в нормальному стані (бо нема сил), тоді потребую викид адреналіну.
У вівторок вела групи. Остання не зібралась. Зате дві попередні виявили сильне бажання продовжувати після Світлого тижня. Жінки розвиваються і це тішить. Найважливіший інсайт - важливе не просто усвідомлення певного факту чи негативного досвіду (щоб не говорити - помилки) і признатися в цьому собі (не заперечувати і не втікати), але й мати відвагу проговорити це іншим (вголос,просто як факт, без пояснень і оправдань). Тоді ситуація змінюється дуже швидко.
В середу пішов "накал страстей" про Сашка і його ситуацію. Почали з мужем розмовляти, бо в цій ситуації ми разом маємо діяти.
В четвер муж зранку з'їздив до Львова, потім закупив продукти і планував поїхати на цвинтар. І тут очікуваний ще зі вчора дзвінок (і мені, а не йому. Все таки наставник по документах - я). І ввечері візит важливих дядь і тьоті до нас додому (начальник по області і начальнмк Шевченківського р-ну). Питаються, що ми про це все думаємо. Чому так думаємо і що плануємо. Попереднє рішення проговорюється саме собою (а як же інакше?).
Тільки но вони поїхали, прмйшла Дануся і повідомила, що вона -альтернатив. Рішення буде 1 червня, але всі документи готує так як і фіналісти. Співпадіння? Не думаю.
Ввечері наші діти плюс четверо їх друзів писали в нас писанки (загалом 10 дітей). Дитячий будинок сімейного типу?...
А ще ввечері нарешті поговорила з Данусею про Сашка. Я очікувала гіршого (як правило йде неприйняття наступних дітей). А тут вона спокійно погодилась. До речі, обом старшим було важливо, що це просто пожити, а не новий "брат". Побачивши їі прийняття, впевнена, що вона пройде по своїй програмі (вміє віддавати, значить і їй дасться).
В п'ятницю їздили виробляти паспорт закордонний Данусі. Ну і мені вже заодно. Заняло цілий день. А ввечері спекли паски і сирник (я сиділа і коментувала, а муж все робив) Все вдалося!!!
В суботу "день с утра не задался". Я всталва, як завжди перед сьомою і намагалась поприбирати в хаті і зробити їсти на сьогодні і завтра. І очікувала вчительку музики (Марта йде на конкурс, тож займаються щодня) і дорогу родину на годину. А муж випішив зранку поспати... Мене це зовсім не надихнуло...
Потім муж встав, стало трохи легше. Але дорога родина з привезеним звареним рисом собі на обід... мене це "вбило". То нічого, що до рису пішло ще купа варених, тушених овочів (я зварила на салат). Але рахувалось, що вони нас не напрягали, а їли своє. Ще й нам залишилось...
Потім в нас не вдалися паски... І мене "ковбасило" досить сильно!
Зате муж привіз Сашка, приїхали старшенькі зі Львова і ми всі разом пішли святити кошики з пасками. На той час навіть дощ перестав падати і засвітило сонечко, хоч було ще холодно. Знак?!
На свячення ми встигли, потім гарно пофоткались на фоні Трускавця. Діти потішились, муж зустрів знайомих. А я не змогла піти до Плащаниці...
Ввечері ми все ж з'іли той рис... Не вмію викидати продукти. Та й вернулись ми з церкви вже пів дев'ятої. Діти поїли, я постелила всім нову постіль. Сашко купався у ванні (а не в душі, а це подія! Наскільки ми зрозуміли).
А муж мав розмову з Ольвією. Вона розповідала про свій гурток і пластування, там є певні проблеми, а вона гурткова. Муж був вражений мудрістю і зрілістю Ольвії. Слава Богу старшенькі мають свої цінності і мудрість в житті. І говорять, що ми добрі батьки, бо з нами можна так поговорити... І загалом в нас хороша сім'я. Важливе визнання! Замість підліткової кризи (яка теж місцями накриває).
Зараз муж прийде з церкви, а я йду накривати святковий сніданок. Дякую, що прочитали :) Гарних свят Вам!!!
