останні новини. останні переживання
Сьогодні одна добра знайома нагадала мені про те, наскільки важливо і просто приємно вести щоденник. Постараюсь повернутись до цієї практики.
Загалом все в порядку. Муж зараз на 4-ри денному навчанні в Ізраїлі. Чесно кажучи, я теж хотіла поїхати з ним. Добре, що Василь час від часу їздить по світу завдяки роботі (чи навчанню). І я теж хочу... Але поки що... Знаю, що скоро ми всі зможемо подорожувати завдяки тому, що муж росте і розвивається.
Зате ми вчора були в басейні. Я з чотирма меншими (Дануся не могла) і ще взяли трьох сусідських друзів віку Ольвії і Марти. Було весело... Добре, що більшість нормально плавають. Лише Іринка просто висіла на мені (вона боїться води), а Евелінка "ходила" по дитячому басейну (добре, що вже має відповідний ріст).
Сьогодні Мартуся і Дануся в школі. Ольвія вдома. І я серйозно думаю про домашнє навчання. Зараз, коли вже є реальна можливість - мені стало страшно... Система все-таки сильно тримає. Хоч я і думала, що я вже виросла.
Але мені страшно. Спробую вербалізувати свої страхи:
1. Мені складно з Ольвією. Це та дитина, яка робить, що хоче (хоч вчора і старша показала мені що теж робить, що хоче, не зважаючи на мої "побажання"). Зараз я ще можу впливати на неї (часом з позиції сили і авторитету і це часто стосується "мусиш ходити в школу хоч час від часу").
2. Ольвія зараз перетворилась на підлітка, який нічого не хоче і нічого її не цікавить (крім забави в шпигунів з Львівськими друзями, тобто це навіть не Пласт).
3. Не зовсім уявляю, як вона сама має організовувати своє навчання. Бо вчитись з нею мені не виходить. Я дуже розстроююсь, коли мені не вдається її чимось зацікавити. І я не знаю насправді, що з цим робити - чи шукати і "впрошувати" її щось подивитись/прочитати/спробувати чи залишити її у спокої (надіючись, що сама знайде, що її цікавить)...
4. Ну і звичайно - суспільна думка. я собі можу лише уявити, що скажуть (типу - мама сама не справляється з купою дітей, тож забрала доньку зі школу і нагружає її вдома, середньовіччя...)
Попри страхи я відчуваю, що домашнє навчання буде на користь не лише Ольвії, але й Марті. Маючи свободу, вони швидше навчаться організовувати свій час, знайдуть свої інтереси, будуть краще спілкуватись. А ще будуть висипатись, менше хворіти і менше стресів. Ось так відчуваю, але СТРАХИ...
Загалом все в порядку. Муж зараз на 4-ри денному навчанні в Ізраїлі. Чесно кажучи, я теж хотіла поїхати з ним. Добре, що Василь час від часу їздить по світу завдяки роботі (чи навчанню). І я теж хочу... Але поки що... Знаю, що скоро ми всі зможемо подорожувати завдяки тому, що муж росте і розвивається.
Зате ми вчора були в басейні. Я з чотирма меншими (Дануся не могла) і ще взяли трьох сусідських друзів віку Ольвії і Марти. Було весело... Добре, що більшість нормально плавають. Лише Іринка просто висіла на мені (вона боїться води), а Евелінка "ходила" по дитячому басейну (добре, що вже має відповідний ріст).
Сьогодні Мартуся і Дануся в школі. Ольвія вдома. І я серйозно думаю про домашнє навчання. Зараз, коли вже є реальна можливість - мені стало страшно... Система все-таки сильно тримає. Хоч я і думала, що я вже виросла.
Але мені страшно. Спробую вербалізувати свої страхи:
1. Мені складно з Ольвією. Це та дитина, яка робить, що хоче (хоч вчора і старша показала мені що теж робить, що хоче, не зважаючи на мої "побажання"). Зараз я ще можу впливати на неї (часом з позиції сили і авторитету і це часто стосується "мусиш ходити в школу хоч час від часу").
2. Ольвія зараз перетворилась на підлітка, який нічого не хоче і нічого її не цікавить (крім забави в шпигунів з Львівськими друзями, тобто це навіть не Пласт).
3. Не зовсім уявляю, як вона сама має організовувати своє навчання. Бо вчитись з нею мені не виходить. Я дуже розстроююсь, коли мені не вдається її чимось зацікавити. І я не знаю насправді, що з цим робити - чи шукати і "впрошувати" її щось подивитись/прочитати/спробувати чи залишити її у спокої (надіючись, що сама знайде, що її цікавить)...
4. Ну і звичайно - суспільна думка. я собі можу лише уявити, що скажуть (типу - мама сама не справляється з купою дітей, тож забрала доньку зі школу і нагружає її вдома, середньовіччя...)
Попри страхи я відчуваю, що домашнє навчання буде на користь не лише Ольвії, але й Марті. Маючи свободу, вони швидше навчаться організовувати свій час, знайдуть свої інтереси, будуть краще спілкуватись. А ще будуть висипатись, менше хворіти і менше стресів. Ось так відчуваю, але СТРАХИ...