Домашнє навчання
Все ніяк у нас не складеться. Хоча ідея мені дуже подобається! Але старша донька проти. Я її не зачіпаю, просто інколи сміюся, що на ДН ніякий вчитель не образить через свій поганий настрій і розказую інші переваги. Але найбільшою перевагою школи для неї є спілкування. Воно їй необхідне як повітря. У неї досить непоганий клас (навіть кращий у порівнянні з її гімназійним - менше агресії та інтриг), і дуже хороша класна керівничка, яка дуже дбає за дітей, любить їх і вигадує всяке-цікаве. Тут Данусі повезло :)
А от з Ольвією знову проблеми. Минулого року, як тільки ми переїхали, я дуже переживала. Адже це її перший досвід звичайної школи і 30 учнів у класі... (до того були приватні школи і макс. 12 учнів). Але останній клас молодшої школи тут вона перейшла просто прекрасно! Без жодних нарікань з її боку. І вчителька її дуже хвалила (хоч Ольвія і не стала відмінницею, але вчителька її поважала). До речі, у цій школі на дошці пошани висять фотки не лише відмінників, але й просто активних діячів (і мої діти там є у цій якості :)
А цього року Ольвія перейшла в 5-ий клас і потрохи почалися проблеми... Поки що скарги лише зі сторони Ольвії. Поки що вона у школі чемна і все виконує... Але я відчуваю, що то ненадовго. Бо вона справді не хоче йти в школу. Їй там нецікаво. Клас став дуже агресивний. Хлопці і навіть дівчата дуже б"ються і гасають по школі. Через те всі вчителі половину свого уроку їх виховують... Та й вчителі вже різні - не всі викладають цікаво... А для Ольвії це дуже важливо. І я розумію, що ще трохи і вона перестане вчитись і взагалі щось робити в школі - вона не та людина, що буде заставляти себе робити щось "дурне" для спокою вчителів чи навіть батьків... Зараз не хоче зранку йти в школу, тягне час і злиться. Розумію, що таким "макаром" і до прогулів недалеко. Хоча є в тому і моя помилка: дала їй надію на домашнє навчання, то тепер її найбільше бажання (навіть Миколаю замовила)...
Ось тепер і думаю, що то робити. З одного боку, я дуже хочу перевести її на ДН. На то є такі плюси:
+ можливо тоді б вона була більше впевнена у моїй любові (просто банально більше часу, щоб її проявляти і приймати)
+ її душевний спокій. Коли немає емоційного примушення і "нагружання", то вона емоційно спокійна і з нею дуже легко домовитись.
+ з цього випливає її здоров"я. Вона дуже реагує здоров"ям на стресові ситуації (алергія, насморк, кашель, біль голови, шлунок, загальна слабість)
+ тепер про навчання. Вона швидко схоплює матеріал і легко вчиться. Зможе пройти програму швидше, або тратити на неї менше часу.
+ Ольвія дуже діяльна особа, вона завжди знаходить чим би то зайнятися. В такому ракурсі я не переживаю, що вона ляже на диван і розліниться чи буде дивитись лише ТВ. Вона сама знаходить зацікавлення (часом можна її скерувати, підказати, а далі вона сама "копає" в тому напрямку, самостійно і дуже натхненно)
+ більше часу на ігри (поки що це її ще ДУЖЕ цікавить), можливо на гуртки чи спорт (можливо, бо вона просто хоче бавитись, а не займатись спортом чи ще чимось поки що)
+ більше часу для пізнання ЖИТТЯ - такого як воно є в сім"ї чи у стосунках. більше часу на розмови - вона дуже любить розпитуватись і в таких розмовах "копає" теж глибоко (хоча її манера слухати мене трохи виводить, бо я починаю розказувати детально, а вона вже перескакує на інше питання... хоча так і докопується... правда не зовсім туди, куди я планувала :)
Тепер про мінуси:
- поки що я не бачу легального шляху. Приватна школа у Львові хоче забагато (як на мене) грошей за те, що дитина не ходить в школу :). Як це оформити тут я навіть боюся думати, бо ми і так тут "інакші", враховуючи кількість дітей і домашні пологи...
- мені не легко дається спілкування з цією дитиною... тобто це не той випадок, коли "ми на одній хвилі"... але може саме тому й потрібно збільшити спілкування і вчитись приймати і любити (бо саме ця дитина відчуває брак моєї любові)...
- спілкування з сестрами (особливо з Мартою). Ольвія сильно конкурує і свариться (причина рядочком вище). Мені шкода і менших (не люблю, коли знущаються з менших)... І розумію Ольвію - їй часом нас усіх просто забагато... Вона б спокійно могла бути єдиною дитиною в сім"ї... чому вона обрала нас?...
- вона сама ще не готова самостійно вчитись (вона ще дуже хоче бавитись!). А заставити мені її дуже важко (вона сильніша характером). Тому ми або сваримося (сильно...), або вона робить, що хоче (в більшості... бо я не хочу сваритись). Хоча мушу визнати, що вона не робить нічого поганого чи шкідливого... Часом робить навіть дуже корисне (дуже любить займатись з меншими - організовує їм школу :)
- спілкування з друзями. В школі воно хоч трохи є. Хоча в неї є пластові друзі і подруга знайомих. Але вона справді шукає "справжнього друга" (впізнаю себе). Поки що безрезультатно... бо дуже сильна характером і дуже керує... Але в школі вона грала у футбол з хлопцями (хлопці її страшенно поважають)...
- і я не впевнена до кінця, що зможу дати все в ДН. Хоча розумію, що не мушу :). Так дивлюся по Данусі, що програму до 8-го класу ми з мужем ще спокійно пояснюємо... А потім при потребі - беруться репетитори (як в більшості в школах).
- Подібна проблема - не впевнена, чи вистачить мені часу (враховуючи кількість молодших :). Але ж то і є ЖИТТЯ. Ольвія буде бачити, з чого складаються мої будні (а не уявляти, що я цілий день в неті :)
- і ще одна така ж - меншенькі (особливо Ірика) часом таки дуже перешкоджають процесу занять (хоча кімнат в хаті достатньо і якщо вважати, що головна мета ДН все-таки самостійні заняття, то все ж не так страшно)...
Ось такі думки. Начебто більше схиляюся до ДН. Але не до кінця впевнена і не бачу реальної (читай - легкої) можливості...
А заодно і думаю, що Мартусю не хочу пускати в перший клас... Хоча вона, як і Дануся, абсолютно спокійно знаходить мову з усіма і впевнено спілкується (вся така ж виконавча і чемна - відмінниця :). Але шкода мені її дитячості і чутливості (не хочу це сонечко пускати в чужі проблеми). Тому, якщо вдасться ДН для Ольвії, то й молодша школа для Марти теж буде ДН.
Порадьте щось, будьласочка (якщо дочитали до кінця, за що велике спасибі!)
А от з Ольвією знову проблеми. Минулого року, як тільки ми переїхали, я дуже переживала. Адже це її перший досвід звичайної школи і 30 учнів у класі... (до того були приватні школи і макс. 12 учнів). Але останній клас молодшої школи тут вона перейшла просто прекрасно! Без жодних нарікань з її боку. І вчителька її дуже хвалила (хоч Ольвія і не стала відмінницею, але вчителька її поважала). До речі, у цій школі на дошці пошани висять фотки не лише відмінників, але й просто активних діячів (і мої діти там є у цій якості :)
А цього року Ольвія перейшла в 5-ий клас і потрохи почалися проблеми... Поки що скарги лише зі сторони Ольвії. Поки що вона у школі чемна і все виконує... Але я відчуваю, що то ненадовго. Бо вона справді не хоче йти в школу. Їй там нецікаво. Клас став дуже агресивний. Хлопці і навіть дівчата дуже б"ються і гасають по школі. Через те всі вчителі половину свого уроку їх виховують... Та й вчителі вже різні - не всі викладають цікаво... А для Ольвії це дуже важливо. І я розумію, що ще трохи і вона перестане вчитись і взагалі щось робити в школі - вона не та людина, що буде заставляти себе робити щось "дурне" для спокою вчителів чи навіть батьків... Зараз не хоче зранку йти в школу, тягне час і злиться. Розумію, що таким "макаром" і до прогулів недалеко. Хоча є в тому і моя помилка: дала їй надію на домашнє навчання, то тепер її найбільше бажання (навіть Миколаю замовила)...
Ось тепер і думаю, що то робити. З одного боку, я дуже хочу перевести її на ДН. На то є такі плюси:
+ можливо тоді б вона була більше впевнена у моїй любові (просто банально більше часу, щоб її проявляти і приймати)
+ її душевний спокій. Коли немає емоційного примушення і "нагружання", то вона емоційно спокійна і з нею дуже легко домовитись.
+ з цього випливає її здоров"я. Вона дуже реагує здоров"ям на стресові ситуації (алергія, насморк, кашель, біль голови, шлунок, загальна слабість)
+ тепер про навчання. Вона швидко схоплює матеріал і легко вчиться. Зможе пройти програму швидше, або тратити на неї менше часу.
+ Ольвія дуже діяльна особа, вона завжди знаходить чим би то зайнятися. В такому ракурсі я не переживаю, що вона ляже на диван і розліниться чи буде дивитись лише ТВ. Вона сама знаходить зацікавлення (часом можна її скерувати, підказати, а далі вона сама "копає" в тому напрямку, самостійно і дуже натхненно)
+ більше часу на ігри (поки що це її ще ДУЖЕ цікавить), можливо на гуртки чи спорт (можливо, бо вона просто хоче бавитись, а не займатись спортом чи ще чимось поки що)
+ більше часу для пізнання ЖИТТЯ - такого як воно є в сім"ї чи у стосунках. більше часу на розмови - вона дуже любить розпитуватись і в таких розмовах "копає" теж глибоко (хоча її манера слухати мене трохи виводить, бо я починаю розказувати детально, а вона вже перескакує на інше питання... хоча так і докопується... правда не зовсім туди, куди я планувала :)
Тепер про мінуси:
- поки що я не бачу легального шляху. Приватна школа у Львові хоче забагато (як на мене) грошей за те, що дитина не ходить в школу :). Як це оформити тут я навіть боюся думати, бо ми і так тут "інакші", враховуючи кількість дітей і домашні пологи...
- мені не легко дається спілкування з цією дитиною... тобто це не той випадок, коли "ми на одній хвилі"... але може саме тому й потрібно збільшити спілкування і вчитись приймати і любити (бо саме ця дитина відчуває брак моєї любові)...
- спілкування з сестрами (особливо з Мартою). Ольвія сильно конкурує і свариться (причина рядочком вище). Мені шкода і менших (не люблю, коли знущаються з менших)... І розумію Ольвію - їй часом нас усіх просто забагато... Вона б спокійно могла бути єдиною дитиною в сім"ї... чому вона обрала нас?...
- вона сама ще не готова самостійно вчитись (вона ще дуже хоче бавитись!). А заставити мені її дуже важко (вона сильніша характером). Тому ми або сваримося (сильно...), або вона робить, що хоче (в більшості... бо я не хочу сваритись). Хоча мушу визнати, що вона не робить нічого поганого чи шкідливого... Часом робить навіть дуже корисне (дуже любить займатись з меншими - організовує їм школу :)
- спілкування з друзями. В школі воно хоч трохи є. Хоча в неї є пластові друзі і подруга знайомих. Але вона справді шукає "справжнього друга" (впізнаю себе). Поки що безрезультатно... бо дуже сильна характером і дуже керує... Але в школі вона грала у футбол з хлопцями (хлопці її страшенно поважають)...
- і я не впевнена до кінця, що зможу дати все в ДН. Хоча розумію, що не мушу :). Так дивлюся по Данусі, що програму до 8-го класу ми з мужем ще спокійно пояснюємо... А потім при потребі - беруться репетитори (як в більшості в школах).
- Подібна проблема - не впевнена, чи вистачить мені часу (враховуючи кількість молодших :). Але ж то і є ЖИТТЯ. Ольвія буде бачити, з чого складаються мої будні (а не уявляти, що я цілий день в неті :)
- і ще одна така ж - меншенькі (особливо Ірика) часом таки дуже перешкоджають процесу занять (хоча кімнат в хаті достатньо і якщо вважати, що головна мета ДН все-таки самостійні заняття, то все ж не так страшно)...
Ось такі думки. Начебто більше схиляюся до ДН. Але не до кінця впевнена і не бачу реальної (читай - легкої) можливості...
А заодно і думаю, що Мартусю не хочу пускати в перший клас... Хоча вона, як і Дануся, абсолютно спокійно знаходить мову з усіма і впевнено спілкується (вся така ж виконавча і чемна - відмінниця :). Але шкода мені її дитячості і чутливості (не хочу це сонечко пускати в чужі проблеми). Тому, якщо вдасться ДН для Ольвії, то й молодша школа для Марти теж буде ДН.
Порадьте щось, будьласочка (якщо дочитали до кінця, за що велике спасибі!)