Мартуся ангелик наш
Від її народження і навіть ще від зачаття я знала, що це ангелятко послане нам. Вона змінила нас, змінила нашу сім'ю і головні засади. Саме завдяки їй Василь захотів ще дітей а я зрозуміла, що найбільше що можна дати іншому це любов. І дітям потрібні саме любов і прийняття а не виховання і освіта (маю на увазі, що головне, а не що зайве :).
І в Мартусі стільки любові!!! Вона настільки емоційна, що часом аж важко... Бо не може спокійно, може лише "купа щастя" або "ой горе-горе"... Але водночас вона дуже дбає за всіх і переживає, щоб все у всіх було добре... Трохи схожа у цьому на Данусю миротворця. Але якось інакше... Дануся мудра, а Мартуся емоційно переживає. Часто нам батькам радить, щоб ми обняли і поцьомали того, на кого щойно сварились... І готова ділитись зі сестрами останнім... Часом навіть жертвує - любить засинати біля мене, але побачивши Евелінку на підході тут же відсувається, уступає ій місце (без жодних моїх прохань), бо знає що Евелінка інакше не ляже і буде плакати... Евелінка лягає лише біля мене, а з другої сторони смокче Іринка:)...
А ще я просила в Бога допомогти мені щоденно молитись, бо якось не можу сама це організувати... Відповідю на це прохання стала Мартуся... В той же день ця дитина почала нагадувати, що потрібно молитись ввечері (хоча раніше вона навіть не вставала до молитви, просто лежала і слухала). А тепер щовечора молиться з нами (сама запам'ятала молитви) і слідкує, щоб ми не забували :)
Дякую за таку дитину!!! Вона справді багато нас вчить і не дозволяє нашим серцям заскопузліти від буденних проблем. Вона вміє тішитись кожною миттю... Або ж страждати... Але на повну :).
Сьогодні в меншеньких головною темою вечірніх питань став Бог... Евелінка розпитувала, як і коли він народився, як виглядає... А Мартуся спитала, чи ми всі є іграшками для Бога... Пам'ятаю, що в дитинстві в мене чомусь теж була така ідея...
І в Мартусі стільки любові!!! Вона настільки емоційна, що часом аж важко... Бо не може спокійно, може лише "купа щастя" або "ой горе-горе"... Але водночас вона дуже дбає за всіх і переживає, щоб все у всіх було добре... Трохи схожа у цьому на Данусю миротворця. Але якось інакше... Дануся мудра, а Мартуся емоційно переживає. Часто нам батькам радить, щоб ми обняли і поцьомали того, на кого щойно сварились... І готова ділитись зі сестрами останнім... Часом навіть жертвує - любить засинати біля мене, але побачивши Евелінку на підході тут же відсувається, уступає ій місце (без жодних моїх прохань), бо знає що Евелінка інакше не ляже і буде плакати... Евелінка лягає лише біля мене, а з другої сторони смокче Іринка:)...
А ще я просила в Бога допомогти мені щоденно молитись, бо якось не можу сама це організувати... Відповідю на це прохання стала Мартуся... В той же день ця дитина почала нагадувати, що потрібно молитись ввечері (хоча раніше вона навіть не вставала до молитви, просто лежала і слухала). А тепер щовечора молиться з нами (сама запам'ятала молитви) і слідкує, щоб ми не забували :)
Дякую за таку дитину!!! Вона справді багато нас вчить і не дозволяє нашим серцям заскопузліти від буденних проблем. Вона вміє тішитись кожною миттю... Або ж страждати... Але на повну :).
Сьогодні в меншеньких головною темою вечірніх питань став Бог... Евелінка розпитувала, як і коли він народився, як виглядає... А Мартуся спитала, чи ми всі є іграшками для Бога... Пам'ятаю, що в дитинстві в мене чомусь теж була така ідея...