Бог відповідає
Бог присутній у моєму житті. Точніше, Він є всюди і у всіх, лише одні люди думають, що все залежить від них, а інші знають Істину :)
Деякий час назад і я познала цю істину глибше (про те, що Бог є з нами я завжди знала, але так щоб точно відчути- впевнитись це лиш недавно)... І про це окрема історія
А зараз напишу, що мені приходять відповіді. На мої запити - прохання. Часом пізніше, часом раніше. А інколи навіть миттєво.
Опишу ситуацію. Муж мій зараз у Франції підкорює Монблан... А це гірка таки не з найлегших :). Переписуємось смс-ками. Востаннє отримала смс у середу зранку, про те, що вони вже на висоті 3 800 і все в порядку. Логічно думаю, що підніматися будуть в четвер. І якщо там поганий зв'язок то наступна смс буде у п'ятницю ввечері. Тож тримаюся до п'ятниці вечора, не дозволяю собі переживати, лише "посилаю" впевненість і любов мужу...
В п'ятницю приїхала до нас моя мама. Ми досить гарно провели день, а ввечері пішли в костел на вечір духовної музики. Там справді було дуже гарно і духовно (якщо можна так виразитись). Іншими словами, душа відчула і розкрилась. В якийсь момент я почала молитись про звістку від чоловіка, бо вже 21 год, а новин немає... Трохи пізніше я з Іринкою вийшли з костелу (бо вона вже дуже вертілась) і слухали концерт на вулиці. Я передзвонила Данусі додому, спитати як там Евелінка (вона заснула в мами на колінах і ми залишили Данусю пильнувати Евелінку :). Дануся сказала, що Евелінка ще спить. Але ДЗВОНИВ ТАТО! Ура!!! В нього все в порядку. На Монблані дійсно не було зв'язку, вони таки його підкорили і вже спустились до приюта. А завтра передзвонить вже з готелю.
Ось таке миттєве сповнення мрій:). Я насправді відчула у цьому особливу Божу ласку. Дякую!!!
Деякий час назад і я познала цю істину глибше (про те, що Бог є з нами я завжди знала, але так щоб точно відчути- впевнитись це лиш недавно)... І про це окрема історія
А зараз напишу, що мені приходять відповіді. На мої запити - прохання. Часом пізніше, часом раніше. А інколи навіть миттєво.
Опишу ситуацію. Муж мій зараз у Франції підкорює Монблан... А це гірка таки не з найлегших :). Переписуємось смс-ками. Востаннє отримала смс у середу зранку, про те, що вони вже на висоті 3 800 і все в порядку. Логічно думаю, що підніматися будуть в четвер. І якщо там поганий зв'язок то наступна смс буде у п'ятницю ввечері. Тож тримаюся до п'ятниці вечора, не дозволяю собі переживати, лише "посилаю" впевненість і любов мужу...
В п'ятницю приїхала до нас моя мама. Ми досить гарно провели день, а ввечері пішли в костел на вечір духовної музики. Там справді було дуже гарно і духовно (якщо можна так виразитись). Іншими словами, душа відчула і розкрилась. В якийсь момент я почала молитись про звістку від чоловіка, бо вже 21 год, а новин немає... Трохи пізніше я з Іринкою вийшли з костелу (бо вона вже дуже вертілась) і слухали концерт на вулиці. Я передзвонила Данусі додому, спитати як там Евелінка (вона заснула в мами на колінах і ми залишили Данусю пильнувати Евелінку :). Дануся сказала, що Евелінка ще спить. Але ДЗВОНИВ ТАТО! Ура!!! В нього все в порядку. На Монблані дійсно не було зв'язку, вони таки його підкорили і вже спустились до приюта. А завтра передзвонить вже з готелю.
Ось таке миттєве сповнення мрій:). Я насправді відчула у цьому особливу Божу ласку. Дякую!!!