закуток
Коли шукаєш затишний куток.. Інколи так хочеться залиши все і вся, - і жити! Просто проснутись, випити горня улюбленого ройбушу, вкусити шматочок сиру…глянути у вікно..відчинити його…вдихнути на повні груди…і відчути смак сьогоднішнього дня.
Спокійно, без поспіхів одітись…переодітись, а потім ще раз…знову…і в кінцевому результаті таки «нап’ялити» на себе щобудь. :) Адже це твій день…і немає різниці що на тобі, важливо, що ти вийдеш на вулицю, а на зустріч тобі посміхнеться малеча.. Якась мила дівчинка з двома хвостиками кудрявого волосся їстиме такий неприйнятний для дітей її віку продукт хімічного втілення смаку, як MilkyWay...і, тримаючи татка за руку…плентатиметься в дитсадок. Вже весна. Тобі захотілось побачити її, і от - вітай весняний ранок і спів птахів.. зацвівші яблуні.. дорога з дому.
І крокуєш будь-куди... так легко, поволі… під музику, яку подарив він…під ноти його настрою… і хоча слухаєш її чи не в п’ятнадцятий раз підряд - мелодія не набридає.. і звук..і голос..і навіть те, що не знаєш про що… розумієш одне - десь там в середині, чи то в розумових точках, чи у серцевих м’язах…щось піддається її ритму.
Коли проходитимеш поряд вже з дитинства «твого» ринку..знайдеш квітковий магазин… і знов придбаєш кілька ароматів… кольорів…тонів..квіти. До безпам’яті любиш їх, даруєш…просто так… адже ніщо на світі не заспокоює тебе так, як споглядання квітів… які десь у куточку у маленькому горнятку (бо захотілось у горня поставити…бо тобі так затишно!) стоять на підвіконнику.. чи то на краю кімнати..чи в тебе перед ноутбуком.
….вже зовсім скоро. вже чекаю на Весну…
p.s. ех…не зосталось сил на виконання робочих обов’язків…так примарилось)))