невинна вина
Читаю цікаву книжечку про психотерапію. В першому абзаці автор радить написати в чому я винна.
отже, В чому я винна:
отже, В чому я винна:
- в тому, що не оцінила дружбу щирого глибокого серця; не показала свого захоплення цією людинкою..
- що змінилася... почала любити себе; роблю все для себе, нажаль все рідше для когось. Мучить почуття якоїсь провини, адже загалом люблю робити приємності.
- винна в маминих дорогоцінних сльозах...що часто капають мені...в серце, душу і совість.
- в образі, що колись заподіяла Юрі. Відносився до мене щиро, я ж глибоко образила.. тоді була не я -дитина.
- зумисне примушую себе не спілкуватись з людиною, яка для мене багато значить, яка прожила зі мною чимало важких моментів. Роблю цим боляче. Я винна. Хочеться написати, що виною тому певні обставини....але я ж пишу правду, признання; найгірше те, що не можу відповісти чому зрадила....я.
- не сказала мому вчителю, другу і найкращому батьку як сильно я люблю його; винна у тому, що рідко знаходжу момент, щоб згадати його.. прислухатись до спогадів і ....поплакати. Ти цього не любив - строго забороняв мені цю слабкість - сліз. Сумую. Люблю. Я винна.
- сама перед собою винна; часто відкриваю душу... щиро, -як результат, залишаюсь наодинці... і все ж продовжую.