Казка про сонечко

[liki_briu]

Жило було веселе сонечко. Жило собі, горя не знало. Та ось одного разу воно вирішило помандрувати. Полетіло сонце за гори височенні, за моря-океани широкі. Летить собі, а на зустріч щось біле. Пухнасте таке. І з білої пухнастої кульки визирнули оченята.
- Ти хто? - питає здивоване сонечко.
- Я хмаринка. А ти що за створіння, таке велике та яскраве? - лепоче хмаринка.
- А я - сонечко, я зігріваю та освітлюю всю навколишню природу.
- А я навпаки.
- Як навпаки? - злякано спитало сонце.
- Просто я освіжаю тварин та рослини.
- Якщо так, давай дружити!
- Давай!
І вони попливли весняним небом...

(Ребенок пришел с олимпиады по мове. Сочинение написала сама. Ошибок - немеряно, я так думаю. Они еще не учили знаки препинания при прямой речи. )