(no subject)
зайщла сьогодні в жж... мабуть помітно, як часто я тут буваю, по моїх постах... хоча я заглядаю сюди таки трошечки частіше, ніж пишу... та й толку писати??? для кого??? хіба самій собі...
постійно як зайду, отак просто собі глянути, натикаюся на якусь лажу... на шось таке... от і сьогодні знов те саме... в мене скоро буде жж-фобія...
читала твій пост... ти теж давно не писала... але написала... і отих кількох рядків стало достатньо, шоб я зрозуміла... все зрозуміла, відкрила очі... яким поганим другом я була... що навіть не варта довіри... ну що ж... я думаю, так і має бути... думаю, я то заслужила... я ж зараз тут не скиглю і соплі не розпускаю... я тверезо оцінюю ситуацію... життя іде... люди приходять до нас так само несподівано, як і йдуть... я то вже на собі добре відчула... я думаю, для когось я теж була тою людиною, яка пішла, не озираючись... найдивніше, я навіть не згадаю на кого отак наплювала... хоч впевнена, що такі були... все повертається... спочатку б*єш ти, потім тебе... так було, є і буде... це справедливо... "ні ми такіє, жизнь такая"... хм... аж дивно... мені мама казала, що добро ЗАВЖДИ перемагає зло... а я вкотре бачу, шо то не так... робиш людям добро, намагаєшся віддати всю себе, а люблять штучних, награних, пихатих... тих, хто розраховує кожний свій крок... чому так??? чисті людські стосунки тепер не в моді??? може бути... може я навчуся такою бути... може...
п.с. так приємно знов на ніч чути "солодких снів... бережи себе... " ))))
постійно як зайду, отак просто собі глянути, натикаюся на якусь лажу... на шось таке... от і сьогодні знов те саме... в мене скоро буде жж-фобія...
читала твій пост... ти теж давно не писала... але написала... і отих кількох рядків стало достатньо, шоб я зрозуміла... все зрозуміла, відкрила очі... яким поганим другом я була... що навіть не варта довіри... ну що ж... я думаю, так і має бути... думаю, я то заслужила... я ж зараз тут не скиглю і соплі не розпускаю... я тверезо оцінюю ситуацію... життя іде... люди приходять до нас так само несподівано, як і йдуть... я то вже на собі добре відчула... я думаю, для когось я теж була тою людиною, яка пішла, не озираючись... найдивніше, я навіть не згадаю на кого отак наплювала... хоч впевнена, що такі були... все повертається... спочатку б*єш ти, потім тебе... так було, є і буде... це справедливо... "ні ми такіє, жизнь такая"... хм... аж дивно... мені мама казала, що добро ЗАВЖДИ перемагає зло... а я вкотре бачу, шо то не так... робиш людям добро, намагаєшся віддати всю себе, а люблять штучних, награних, пихатих... тих, хто розраховує кожний свій крок... чому так??? чисті людські стосунки тепер не в моді??? може бути... може я навчуся такою бути... може...
п.с. так приємно знов на ніч чути "солодких снів... бережи себе... " ))))