хм...

[lightfate]

такий гарний ніби день... не дивлячись на погоду... майже весь його провела біля хворої ангіною подруги, яка вчора розійшлася з хлопцем... подивилися кіно... попили чаю... але шось не то... може подруга не та??? отак... дружиш, спілкуєшся... а з роками бачиш, шо то не то... коли треба, її поруч нема... незалежно, погано тобі чи добре, її просто нема... хоч вона може бути поруч... не хоче... а та подруга, з якою справді хочеш бути поруч, пити чай і розмовляти... вона так далеко... чому так?

передивлялася старі фото... дуже старі... святкування 17-річчя... яка я тоді була... отак дивишся... ніби не так і давно... але проблем не було... серце не було таким розбитим... грошей не треба було... як ми обходилися без грошей? був друг... Павло... красень... принаймні таким його вважали мої подруги... улюблене фото... він прийшов... з квітами... з подарунками... і я з іншого кінця двору побігла до нього... застрибнула... обійняла руками і ногами... і так нас зфотографували... його теж нема в моєму житті... а зараз би він так допоміг... я впевнена... ми б як тоді... прогулялися... приготували б шось смачненьке... дуркували б... лоскотали одне одного... від нього так приємно пахло... навіть зараз, сідаючи в його авто (це буває дуууууже рідко), я відчуваю цей запах... але все втрачене... тепер він просто зловтішається з моїх невдач...

завтра побачення... мало бути... але як завше, знайшовся хтось, хто зламав мої плани... а та людина, з якою побачення, навіть не знає, що вже можна не поспішати...

шось депресняк... тре його якось лікувати...