Ігор Іртєньєв
Відпір оранжевій чумі
І знов Росію накрива пітьма,
І знову згусли хмари наді мною.
Рятуйте, докторе! На нас усіх стіною
Оранжевая сунеться чума.
Продукт згоряння світового зла,
Смердючая відрижка капітала,
Вона всю атмосферу зіпсувала,
В усі буквально щілини вповзла.
Її накликав злий чаклун Ґосдєп
У ту країну, що не в'яже лика,
Вона юнців збиває з пантелика,
І скоро всім настане там фінал.
Тому то мудрий предстоятель наш,
Живий зразок плавучого аскета,
(Що амфори виловлює з клозета)
Їй присвятив нищівнійший пасаж.
І славний ворошиловський стрілок,
Що вибився на схилі літ в начштаби,
Заразу вичистити з горизонту аби
Ненормативний вимовив рядок.
Її сьогодні всяк - і млад, і стар -
Словами найостаннішими лає,
Окрім одного, що мене лякає:
Відмовчується старший санітар.
Допоки, доктор, розум не в огні,
Допоки серце для кардіограми,
Як вірний син своєї, певно, мами,
Я мушу відсіч дать оранжевій чумі.
Ми захистим цей край берізок-горобин,
Пліч-о-пліч вдвох від вражої блокади,
Ви - представник теперішньої влади.
І я - простий російський апельсин.".