вранішнє.)
коли п'єш каву о сьомій ранку, переглядаючи власний щоденник і думаючи про те, що залюбки б вже або поїхав на море, або пішов би на роботу - це нормально.
ну бо що ж ще можна робити о сьомій ранку?
знову грандіозні плани щодо прибрати у кімнаті, зробити потрібну довідку в лікарні й не нити щодо своєї лузерської натури.
і думки на кшалт "я б все могла зробити краще, аби..." аби не була настільки пофігистичною й лінивою.
дивитись правді у вічі ніколи не пізно. :)
але все ж добре, що основна хвиля самоненависництва вже пройшла, залишився ентузіазм to battle with до останнього - от хай би він і залишився до кінця літа. в кінці кінців потрібно пам'ятати, що щастить лише самовпевненим егоїстам. тож будемо їсти своє его аби їм трошки бути:)
це, звісно, лірика. а взагалі хочеться чогось на кшалт нарешті зробити нову зачіску, ще місяць не фарбувати волосся і взяти свою гітару на море (аби мама дала прочухана і не пустила мене в машину). але для нової зачіски потрібні гроші - це ще можна вирішити роботою, не фарбувати волосся - також можна, а ось з гітарою складніше. ну бо для неї як мінімум потрібен чохол..) а просити у моєї Насті не хочу:)
прагнення до пригод - це добре, але тільки не тоді, коли це прагнення прокидається в мене.
це швидко вирішується, коли купляєш собі гору нових книг суч.укр.літ типу Дереша, Карпи, Жадана, Поваляєвої...ну й жуєш нацпродукт, нормально так жуєш, інколи смачно, а інколи...)
мені періодами здається, що сучасні автори зробили такий собі мікс футуризму, бо - пишу як хочу, аби зміст - постмодернізму й якогось Джойсівського потоку свідомості. Але народ жує, я жую, живемо. а взагалі хочу перечитати Скрябіна "Я, побєда і Берлін") нормальна тема) куплю з зарплатні:)
взагалі за цей рік я стала читати набагато більше. книги я завжди любила, але у цьому році те розмаїття авторів, стилів й жанрів, з якими я знайомилась - рекорд всього мого життя.:) і це нереально круто. може, навіть крутіше вранішнього сексу. хоча..) я ще подумаю.:) це ще дивлячись з ким секс і за яких обставин:) але залишимо ці роздуми на потім.)
і хай буде кожному щастя, япона курва)
ну бо що ж ще можна робити о сьомій ранку?
знову грандіозні плани щодо прибрати у кімнаті, зробити потрібну довідку в лікарні й не нити щодо своєї лузерської натури.
і думки на кшалт "я б все могла зробити краще, аби..." аби не була настільки пофігистичною й лінивою.
дивитись правді у вічі ніколи не пізно. :)
але все ж добре, що основна хвиля самоненависництва вже пройшла, залишився ентузіазм to battle with до останнього - от хай би він і залишився до кінця літа. в кінці кінців потрібно пам'ятати, що щастить лише самовпевненим егоїстам. тож будемо їсти своє его аби їм трошки бути:)
це, звісно, лірика. а взагалі хочеться чогось на кшалт нарешті зробити нову зачіску, ще місяць не фарбувати волосся і взяти свою гітару на море (аби мама дала прочухана і не пустила мене в машину). але для нової зачіски потрібні гроші - це ще можна вирішити роботою, не фарбувати волосся - також можна, а ось з гітарою складніше. ну бо для неї як мінімум потрібен чохол..) а просити у моєї Насті не хочу:)
прагнення до пригод - це добре, але тільки не тоді, коли це прагнення прокидається в мене.
це швидко вирішується, коли купляєш собі гору нових книг суч.укр.літ типу Дереша, Карпи, Жадана, Поваляєвої...ну й жуєш нацпродукт, нормально так жуєш, інколи смачно, а інколи...)
мені періодами здається, що сучасні автори зробили такий собі мікс футуризму, бо - пишу як хочу, аби зміст - постмодернізму й якогось Джойсівського потоку свідомості. Але народ жує, я жую, живемо. а взагалі хочу перечитати Скрябіна "Я, побєда і Берлін") нормальна тема) куплю з зарплатні:)
взагалі за цей рік я стала читати набагато більше. книги я завжди любила, але у цьому році те розмаїття авторів, стилів й жанрів, з якими я знайомилась - рекорд всього мого життя.:) і це нереально круто. може, навіть крутіше вранішнього сексу. хоча..) я ще подумаю.:) це ще дивлячись з ким секс і за яких обставин:) але залишимо ці роздуми на потім.)
і хай буде кожному щастя, япона курва)