(no subject)

[lialett]

а это рисовано еще в начале года, но тогда что-то закрутилась и забыла выложить)

Ночами мені чутно,
Як проростають зернятка мандаринок,
Розділених нами на прощання
у енному році до нашої ери.
Вони стиха дзвенять,
Випинаючись з-під землі,
І на дзвін сходяться ті,
Хто носить зелені плащі з капюшоном.
Вони сідають у коло
І починають слухати,
Як народжуються нові сонця у гірких шкоринках,
А потім розходяться -
Кожен своїм квітнем.

Колись я також матиму зеленого плаща,
А отже, і право бути з ними в одному колі...

(Олена Максименко )