Враження. Тиждень 2 (18-24 липня 2011)
Тиждень можна умовно назвати «типу відпустка». Це був тиждень скоріше спостережень і роздумів, аніж зустрічей і справ.
В понеділок прийшла в офіс з диким розумінням, що сьогодні перший день, коли за рік вдалося почати робочий день так, як хотілося б - спокійно, попиваючи чай, прочитати свіжий аналітичний звіт, погортати новинні сайти, заглянути в жж :) Ідилія тривала не довго, аж поки не з’явився перший співробітник :)
Намітився прогрес в італійській мові. На 16-му уроці почала потроху говорити. А ще - читаю італійською детектив. Від італійської враження, ніби я її не вчу, а згадую.
Ніч з середи на четвер провела з книжкою поезій «Турмалин» моєї дуже близької подруги Саші Войтович (Лавренчук). Одне слово - поруч з творцями сам починаєш відчувати світ тонше.
Медитую над книжкою «Почему у Грузии получилось» Лариси Буракової - не можу житати подовгу. Тому вдумливо смакую, радіючи, що хоч комусь вдається.
Тиждень подарував декілька випадкових зустрічей з невипадковими людьми.
Довго роздумувала над книжкою «Вкус жизни» Константина Бакшта. Разом з братом в неділю розбирали розділ про особисті фінанси і домашню бухгалтерію (я давній фанат суворого обліку особистих витрат).
Вразило
Наша Еріка почала ходити! Насправді, перші кроки вона робила ще в 9 місяців. Але це так - лише для того, щоб добігти до мами і більше мене нікуди не відпускати. А цього тижня малявка розпробувала смак ходіння і уже із задоволенням сама кудись чимчикує.
Засмутило
Ціни. З першим днем «відпустки» з’ясувалося, що у мене абсолютно немає літнього гардеробу - останні 3 роки літом я була або вагітна, або щойно народила. Тому мого природнього розміру нічого не залишилося! А за тиждень без машини я двічі знічев’я забрела в магазини одягу. Була жорстоко покусана київськими цінами. Не можу зрозуміти, як та сама сукня, яка в Європі півтора роки тому коштувала 150 євро, може у нас видаватися за нову колекцію і коштувати в 3,5 рази дорожче. Так нічого і не купилаL
Порадувало
Міністерське озеро. За тиждень вдалося двічі вирватися і вже після заходу сонця поплавати під зірками. Я з дитинства обожнюю це місце - з батьками як тільки оселилися на Оболоні - часто туди приїздили. Окрема подяка всім відпочиваючим там за більш-менш чистий берег. Правда, я його бачу тільки в сутінках, втім, схоже - чисто.
Урок тижня
Події в Норвегії. Тероризм виник саме тоді, коли з’явилися регулярні ЗМІ. Це безвідмовний спосіб сіяти жах і подавляти всіх. Про силу страху свідчить і те, що на злощасному острові було близько 700 людей. Щойно з’явились озброєні поліцейські - убивця здався. Втім, ніхто до цього не зміг чинити будь-який опір.
Новітні теракти приголомшують своєю цинічною кіношністю. Так ніби дивишся дурний фільм жахів. Ще раз відмічу, як лавиноподібно розповсюджується інформація через інтернет (сама вперше дізналась про це з Твіттера) - ідеальний інструмент для поширення страшних новин.
Останні 4-5 років були примарним затишшям для теми толерантності в Європі. І ці звірячі вбивства знову, по суті, легалізували питання релігійної/етнічної/соціальної нетерпимості. Страх - ніколи не був добрим порадником. А помста за смерть, особливо смерть близьких, дітей - здатна по-суті виправдати будь-що. Рішення, прийняті зі страху чи з гніву - рідко бувають мудрими. І я боюсь рішень, що прийме перелякана Європа.
Ніколи не варто забувати, яким хитким є баланс в суспільстві. Як легко спровокувати насильство і як важко вернути людям мир у їхні душі.
В понеділок прийшла в офіс з диким розумінням, що сьогодні перший день, коли за рік вдалося почати робочий день так, як хотілося б - спокійно, попиваючи чай, прочитати свіжий аналітичний звіт, погортати новинні сайти, заглянути в жж :) Ідилія тривала не довго, аж поки не з’явився перший співробітник :)
Намітився прогрес в італійській мові. На 16-му уроці почала потроху говорити. А ще - читаю італійською детектив. Від італійської враження, ніби я її не вчу, а згадую.
Ніч з середи на четвер провела з книжкою поезій «Турмалин» моєї дуже близької подруги Саші Войтович (Лавренчук). Одне слово - поруч з творцями сам починаєш відчувати світ тонше.
Медитую над книжкою «Почему у Грузии получилось» Лариси Буракової - не можу житати подовгу. Тому вдумливо смакую, радіючи, що хоч комусь вдається.
Тиждень подарував декілька випадкових зустрічей з невипадковими людьми.
Довго роздумувала над книжкою «Вкус жизни» Константина Бакшта. Разом з братом в неділю розбирали розділ про особисті фінанси і домашню бухгалтерію (я давній фанат суворого обліку особистих витрат).
Вразило
Наша Еріка почала ходити! Насправді, перші кроки вона робила ще в 9 місяців. Але це так - лише для того, щоб добігти до мами і більше мене нікуди не відпускати. А цього тижня малявка розпробувала смак ходіння і уже із задоволенням сама кудись чимчикує.
Засмутило
Ціни. З першим днем «відпустки» з’ясувалося, що у мене абсолютно немає літнього гардеробу - останні 3 роки літом я була або вагітна, або щойно народила. Тому мого природнього розміру нічого не залишилося! А за тиждень без машини я двічі знічев’я забрела в магазини одягу. Була жорстоко покусана київськими цінами. Не можу зрозуміти, як та сама сукня, яка в Європі півтора роки тому коштувала 150 євро, може у нас видаватися за нову колекцію і коштувати в 3,5 рази дорожче. Так нічого і не купилаL
Порадувало
Міністерське озеро. За тиждень вдалося двічі вирватися і вже після заходу сонця поплавати під зірками. Я з дитинства обожнюю це місце - з батьками як тільки оселилися на Оболоні - часто туди приїздили. Окрема подяка всім відпочиваючим там за більш-менш чистий берег. Правда, я його бачу тільки в сутінках, втім, схоже - чисто.
Урок тижня
Події в Норвегії. Тероризм виник саме тоді, коли з’явилися регулярні ЗМІ. Це безвідмовний спосіб сіяти жах і подавляти всіх. Про силу страху свідчить і те, що на злощасному острові було близько 700 людей. Щойно з’явились озброєні поліцейські - убивця здався. Втім, ніхто до цього не зміг чинити будь-який опір.
Новітні теракти приголомшують своєю цинічною кіношністю. Так ніби дивишся дурний фільм жахів. Ще раз відмічу, як лавиноподібно розповсюджується інформація через інтернет (сама вперше дізналась про це з Твіттера) - ідеальний інструмент для поширення страшних новин.
Останні 4-5 років були примарним затишшям для теми толерантності в Європі. І ці звірячі вбивства знову, по суті, легалізували питання релігійної/етнічної/соціальної нетерпимості. Страх - ніколи не був добрим порадником. А помста за смерть, особливо смерть близьких, дітей - здатна по-суті виправдати будь-що. Рішення, прийняті зі страху чи з гніву - рідко бувають мудрими. І я боюсь рішень, що прийме перелякана Європа.
Ніколи не варто забувати, яким хитким є баланс в суспільстві. Як легко спровокувати насильство і як важко вернути людям мир у їхні душі.