Любомир Гузар: Політика - це достойна і шаноблива справа, а брудною її роблять люди
Я завжди записую свої мрії. Зараз в мене їх 57. А сьогодні у мене свято, бо навпроти одної з них я поставлю «+». Я давно мріяла долучитися до видання книжки Любомира Гузара. Це була мрія №13.
Ми почали працювати над книгою ще взимку за місяць до зречення Блаженнійшого, а записали вже за кілька днів після цього. Я готувалася до розмови з Патріархом Любомиром, мабуть, ретельніше ніж до будь-якої іншої розмови в моєму житті. Бо спілкуватися про серйозні речі із такою мудрою людиною - велика честь і ще більша відповідальність. Саме тому я звернулася до блогерів поставити свої запитання до недавнього голови УГКЦ. В результаті ми отримали список питань про владу, які турбують чи не найактивнішу частину українського суспільства.
Завдяки цьому зміст книги повністю відповів назві: саме суспільство запитує Блаженнійшого про владу, і отримує чесні, інколи не очікувано гострі відповіді. Під час розмови (ви це знайдете в книзі) ще раз переконалася, що корінн проблем українського політичного проводу лежать у суспільстві, невід’ємною частиною якого є цей провід.
При цьому Блаженнійший чітко розставляє акценти відповідальності.
- Чи можуть бути політики гірші від свого народу?
- Так можуть, і історія дає тому яскраві приклади.
- І чи може бути богоугодним виступ проти політичного проводу, якщо Біблія говорить, що вся влада від Бога?
- Так може, коли влада стає відверто злочинно.
Влада - це служіння, принаймні таку роль їй відводить християнство. Про це говорить навіть назва посади "прем'єр-міністр", яка дослівно перекладається як «головний служитель» (від англ. ministry - служіння).
Що може примусити політика служити своєму народу, окрім Бога, який стоїть над ним і перед яким треба буде звітувати? Від якого не відкупишся хабарам чи не відіб’єшся зв’язками навіть :) в Адміністрації Президента? Особливо актуально це в країні де для політиків, принаймні поки вони при владі, законів ніби не існує.
Чого ми чекаємо від політиків, яким все дитинство вкладали в голову, що «Бога нет»? От вони і живуть так ніби Бога дійсно немає. Такий і їх результат.
Паршива традиція - починати цінувати мудрість людей тоді, коли вони вже не з нами. Зараз маємо унікальну можливість як ставити запитання, так і отримувати відповіді від людини, яка має моральну силу такі відповіді дати.
Найбільшим моїм потрясінням було сказане Блаженнійшим: політика - це достойна і шаноблива справа, коли обрані люди ведуть свій народ до його блага. А брудною її роблять люди. Почувши це, я «випала» - запис тривав, а я спіймала себе на тому, що мовчу! Вперше за моє життя політику назвали достойним мистецтвом.
Сьогодні відбулася презентація цієї книги за участю самого автора. І моя мрія здійснилася.
UPD: Дякую bilozerska за світлини.