Мертві прапорів не розрізняють
Це радянська звичка шанувати своїх героїв зводиться до виняткової помпезності - паради, марші, прапори, голосні заяви, непримирима ненависть до ворогів, радикальність риторики тощо. Проте самим героям від цього краще не стає.
Вивести польову кухню та налити 100 грамів на 9 травня - весь перелік добродійних справ на рік вперед.
Коли на Заході 8 травня (і подібні дати) намагаються використати для того, щоб нагадати молодому поколінню про помилки пращурів, знайти точки примирення та порозуміння, в нас перетворюють у зіткнення та непотрібні протистояння.
В останні два тижні червоний прапор став головним «ньюзмейкером» країни - одні хочуть його розвішати, де тільки можна, а інші - зірвати його та в черговий раз пропіаритися за рахунок квасного патріотизму.
Будь-яка давня перемога не повинна перетворюватися на інструмент підвищення самооцінки (особливо, коли немає нічого іншого, чим можна було б зараз пишатися). Найкращим способом вшанувати честь загиблих - не повторювати помилок попередників. Але цього ніхто не бажає. Усім потрібна чергова «маленькая победоносная война».
Показово що роковини війни співпали з Днем Матері. Бо ніхто так не постраждав, як матері. Це вони віправляли дітей та чоловіків на фронт, брали на себе весь тягар воєнного життя, пережили окупації, шукали чоловіків по таборах, отримували похоронки. Я думаю, що для них Війна ніколи не закінчується Перемогою. Для них це - Жертва, це Пам'ятка про те, що існує величезне зло - і немає йому жодних виправдань. То ж не святкувати треба, а вшановувати. Вшановувати Пам'ять, яка не дозволить Злу повторитися. Чи важливий тут колір прапора? Давайте запитаємо у Матерів Війни...
П.с. в моїй родині ця війна - тема особлива і дуже делікатна, бо ще досі живі родичі, які на момент її початку жили в різних країнах і опинилися по різні боки фронтів зі зброєю в руках. Втім, ніщо їх так не радує і не об’єднує, як можливість цього дня побачити внуків і правнуків і порадіти, що дожили.
П.п.с.Вже дописала пост, коли побачила це відео. Я в шоці. Оце справжній і чесний зворотній зв’язок про те, що насправді думають діти війни про вшанування пам’яті їх батьків теперішньою владою.
Вивести польову кухню та налити 100 грамів на 9 травня - весь перелік добродійних справ на рік вперед.
Коли на Заході 8 травня (і подібні дати) намагаються використати для того, щоб нагадати молодому поколінню про помилки пращурів, знайти точки примирення та порозуміння, в нас перетворюють у зіткнення та непотрібні протистояння.
В останні два тижні червоний прапор став головним «ньюзмейкером» країни - одні хочуть його розвішати, де тільки можна, а інші - зірвати його та в черговий раз пропіаритися за рахунок квасного патріотизму.
Будь-яка давня перемога не повинна перетворюватися на інструмент підвищення самооцінки (особливо, коли немає нічого іншого, чим можна було б зараз пишатися). Найкращим способом вшанувати честь загиблих - не повторювати помилок попередників. Але цього ніхто не бажає. Усім потрібна чергова «маленькая победоносная война».
Показово що роковини війни співпали з Днем Матері. Бо ніхто так не постраждав, як матері. Це вони віправляли дітей та чоловіків на фронт, брали на себе весь тягар воєнного життя, пережили окупації, шукали чоловіків по таборах, отримували похоронки. Я думаю, що для них Війна ніколи не закінчується Перемогою. Для них це - Жертва, це Пам'ятка про те, що існує величезне зло - і немає йому жодних виправдань. То ж не святкувати треба, а вшановувати. Вшановувати Пам'ять, яка не дозволить Злу повторитися. Чи важливий тут колір прапора? Давайте запитаємо у Матерів Війни...
П.с. в моїй родині ця війна - тема особлива і дуже делікатна, бо ще досі живі родичі, які на момент її початку жили в різних країнах і опинилися по різні боки фронтів зі зброєю в руках. Втім, ніщо їх так не радує і не об’єднує, як можливість цього дня побачити внуків і правнуків і порадіти, що дожили.
П.п.с.Вже дописала пост, коли побачила це відео. Я в шоці. Оце справжній і чесний зворотній зв’язок про те, що насправді думають діти війни про вшанування пам’яті їх батьків теперішньою владою.
Click to view