З’ясувалось, що я вижила з ймовірністю 2%
Минулий тиждень видався насиченим, але особливих емоцій додало спілкування з лікарями.
Для тих, хто читає мій жж давно, не новина, що щороку я проходжу медогляд - просто для себе. Цього року він розтягнувся у часі - і у середу була остання частина балету. Кардіолог. Двічі кардіолог. Перший лікар виявив рідкісний «брак» серця. Другий запевнив, що народившись з цим, живуть років до 100, але при народжені виживають тільки 2-3% немовлят. Другу добу усвідомлюю той факт, що у мене була 98% ймовірність загнутись при народженні (для всіх «доброзичливих» - не дочекаєтеся :)). Тому дякую мамі - вона в мене молодець. І Господу.
Але і це ще не все. Минулого тижня приїхала моя близька родичка - на обстеження. Вчора їй поставили смертельний діагноз. Потім, ввечері все ж з’ясувалося, що це лікується. А щойно діагноз зняли узагалі. Ніч з четверга на п'ятницю була одною з найважчих ночей в історії нашої родини. У четвер була на «Гордості країни» - і, чесно кажучи, історії цих мужніх людей додали нам силі надії, яких там бракувало. Чомусь іноді спілкування з лікарями важче перенести, ніж саму хворобу.
П.с. Із приколів - мій минулорічний діагноз кардіолога узагалі не підтвердився. І це теж не вперше.