Політичний підсумок року, або знову у Старий Новий Рік
Ми з вами пережили ще один рік і перебуваємо на порозі нового року, у якому нашій державі виповниться вже 20. Та, як показують події року що відходить, дорослішими ми не стали, скоріше навпаки - тінейджерство України лише прогресує. Лише кілька штрихів:
Незалежність є, але ми нею не користуємося. Не буду обсмоктувати «харківські домовленості» по ЧФ, чи ситуацію у газопостачанні - підлітки часто для самоствердження намагаються показати дорослим, що вони самостійні та незалежні у рішеннях і… слухняно виконують те, що їм вказують. Ще цікавіше на «західному напрямку». Польщу ми вже не сприймаємо як пріоритетного партнера та сусіда (на зустрічі з послами у переліку таких держав наших головних лобістів у ЄС Президент не згадав). Від НАТО відмовилися і ніяк тим навіть не скористалися (просто так захотілося). А з ЄС так і не домовилися. Правда, стали зрозуміліші для світу - буферна зона є буферна зона, демократія в зародковому стані, економіка цікава, але зарегульована і корупційна. Ми для світу сірі, а для себе - центр всесвіту. Чітко підліткове самосприйняття.
Ускладнення координації рухів. Більшість рішень голови (Президент) до рук і ніг (органи виконавчої влади) просто не доходять, або доходять у спотвореному вигляді. Президент закликає боротися з корупцією, а парламент провалює пакет законів спрямованих на її подолання. В цей час на посади у місцевих органах влади призначають політично-лояльних, досвідчених корупціонерів. Ба навіть там де не призначають, а обирають (як, наприклад, ректорів вишів), чиновники намагаються протиснути собі подібних.
Намагання експериментувати зі своєю зовнішністю. Підлітки вимальовують волосся у різний колір, роблять пірсінг тощо. А ми - скорочуємо кількість міністерств, щоб подобатися міжнародним структурам. При цьому, так як підлітки, не думаючи. Об’єднаємо міністерство освіти і науки з молоддю та спортом. Бо це наше і нам так хочеться.
То ж ми далі підліткували цілий рік. А навколо всі ростуть. І часу щоб усвідомити це у нас менше та менше. Просто змагатися підлітку з дорослим можна, але результат передбачуваний. І не на нашу користь. Тому у 20 років таки треба подорослішати. А для цього не завадило б підівчитися, хоч і часу на це теж немає. Чекати, що вчитися буде влада, даремно і безперспективно - за словянською традицією від тих, у кого все і так добре, чекати якихось кроків до покращення загального стану не доводиться. Тому надія вся на суспільство. На те, що воно позбудеться підліткового комплексу сторонньої опіки та віри у доброго царя, який прийде і все зробить за всіх. І, заправивши рукави, почне реально використовувати наявні механізми впливу на владу, щоб вона змушена була дорослішати. І 2011 рік дасть для цього всі можливості - боротьба з недосконалими пенсійною та трудовою реформами, можливо навіть вибори. То ж, успіху нам, і щоб у рік зайця ми перейняли у символа року не страх, а його іншу рису - можливість швидко пересуватися. Було б добре, якщо вперед, а ще краще - з розумом. Як і личить 20-річній державі.
P.S. Ілюстрація з сайту "Коммерсантъ-Украина"