Віват, Леоніде … і спасибі
Парфьонову таки вдалося хоч трохи розворушити мешканців держави, розбудованої за класичними канонами «Домостроя». Надто красномовною була реакція номенклатурних «камінних облич» на ключові тези його промови, виголошеної на церемонії вручення йому премії імені Влада Лістьєва. Надто неочікуваним виявився демарш непересічного тележурналіста і публіциста.
Щоправда, Леонід і раніше дозволяв собі називати речі власними іменами. Без пафосного кокетування і претензій на героїзм. Принаймні під час останнього візиту до Києва він називав це просто: «дотримання правил журналістики».
У чому тоді парадокс і несподіванка? Мабуть, у тому, що від того часу Леонід Парфенов інтегрувався в «офіційну» тележурналістику, набув усіляких благ і привілеїв - роботу на Першому каналі не лише для себе, але й для дружини і сина, новий авторський телепроект «Какие наши годы», отримав статусну мільйонну премію… І при цьому поглядів на «правила журналістики» не переглянув. Уявляєте?
Подейкують, у Костянтина Ернста можуть виникнути чималі проблеми в зв’язку з демонстрацією колеги. Навряд чи Парфьонова самого чіпатимуть найближчим часом, аби не привертати зайвий раз увагу до «надто правильного» журналіста.
Аби в цьому переконатися, досить переглянути інтерпретацію «крамольної» промови у виконанні російського ТБ - блискуче підтвердження й унаочнення тез, озвучених її автором.
Схоже, для українських журналістів їх основна цінність полягає в усвідомленні сумної перспективи тотального «одержавлення» ЗМІ. Аби в цьому переконатися, досить переглянути проекти законодавчих змін із регулювання свободи слова та інформації в Україні, що стоять на повістці денній парламенту. Перспективи, якої вони - на відміну від їх російських колег - ще можуть уникнути….
Click to viewЩоправда, Леонід і раніше дозволяв собі називати речі власними іменами. Без пафосного кокетування і претензій на героїзм. Принаймні під час останнього візиту до Києва він називав це просто: «дотримання правил журналістики».
У чому тоді парадокс і несподіванка? Мабуть, у тому, що від того часу Леонід Парфенов інтегрувався в «офіційну» тележурналістику, набув усіляких благ і привілеїв - роботу на Першому каналі не лише для себе, але й для дружини і сина, новий авторський телепроект «Какие наши годы», отримав статусну мільйонну премію… І при цьому поглядів на «правила журналістики» не переглянув. Уявляєте?
Подейкують, у Костянтина Ернста можуть виникнути чималі проблеми в зв’язку з демонстрацією колеги. Навряд чи Парфьонова самого чіпатимуть найближчим часом, аби не привертати зайвий раз увагу до «надто правильного» журналіста.
Аби в цьому переконатися, досить переглянути інтерпретацію «крамольної» промови у виконанні російського ТБ - блискуче підтвердження й унаочнення тез, озвучених її автором.
Схоже, для українських журналістів їх основна цінність полягає в усвідомленні сумної перспективи тотального «одержавлення» ЗМІ. Аби в цьому переконатися, досить переглянути проекти законодавчих змін із регулювання свободи слова та інформації в Україні, що стоять на повістці денній парламенту. Перспективи, якої вони - на відміну від їх російських колег - ще можуть уникнути….