Знову хочу до Львова
У мене є два міста, де я відпочиваю душею: Венеція і Львів.
Сьогодні була у Львові.
Вічний запах кави на вулицях, інтелігентні дідуся в капелюхах і українська мова всюди.
І щоразу Львів має чим мене здивувати. На цей раз це:
- кав’ярня-ресторан «Дім легенд» - з львівськім часом, який на 36 хв попереду Європи ів на 24 хв позаду Києва, зі своєю легендою (але у Львові без цього ніяк), з дощем копійок, які падають на голову відрами, а ще з храпом львівського мера і іншими чудовинками. Пощастило потиснути руку подружжю Москаль, які є творцями цього дива.
- сайт «Приватний простір», де можна знайти квартиру на ніч - дешевше, ніж в готелі, але вишукано і в центрі. Молодці, що організували такий веб-ресурс. Тепер вікенд у Львові - ще привабливіший і доступніший.
- красуні в аеропорті: сьогодні цілий день спізнювалися київські рейси. Я була приречена замість 19.00 потрапити додому опівночі. Молоді львівські феї умудрилися знайти місце в іншому рейсі. Дякую!
От я личу в ньому, пишу цей пост і думаю:
Чому у Львові найпопулярнішими є кав’ярні з легендою і хорошими тістечками, а у нас в Києва - сусальний «Будда-бар»?
Чому в Києві так і не відкрилася «Криївка»?
Чому львів’яни обганяють нас в якісному внутрішньому туризмі і хорошому сервісі?
І чому мені знову так хочеться до Львова?
Світлина від львів'янина stansky
P.S. Моя світлина біля згаданої кав'ярні
