Рятівний секонд-хенд у ролі крайнього
У голови Держкомпідприємництва Михайла Бродського так сильно щемить серце за українську текстильну промисловість, що він пропонує заборонити ввезення секонд-хенду:
Хотим запретить ввоз в Украину секонд хенда.
Ежегодно его привозят у нас по 2 кг на человека. Через секонд завозят даже новые, брендовые вещи - естественно без налогов.
Практически весь секонд хенд завозят как благотворительную помощь, таможенный сбор не платят, а продают потом его на рынках.
Я уже не говорю о санитарном состоянии этих вещей.
А наша легкая промышленность тем временем умирает. 20 лет назад в ней работало 750 тыс. людей, а сейчас - 90 тыс
Ось воно як) Виявляється, наша легка промисловість помирає не від кризи, не від урядового популізму чи браку державної підтримки у вигляді відповідних кредитних, податкових і т.д. пільг. В усьому винний секонд-хенд. А, може, не в усьому?
Я була впевнена, що він людям у кризу дає пристойно одягнутися. А він ще й Держкомпідприємництва рятує. У ролі крайнього. Бо не було б секонд-хенду, требо було б думати над упровадженням структурних реформ. А це напряг)
Вірю, що пан Михайло може винищити секонд-хенд. Але, підозрюю, він цим кроком і галузь не врятує, і простим людям життя не покращить(:
За будь-яких обставин непогано було б в спитати в людей, як вони ставляться до перспективи втратити можливість (задешево) вдягатися у якісні речі. Наприклад, jesfor пише, що на "точці" можна знайти футболку Lacoste за 150-250 грн (замість 1200 грн у фірмовому магазині), светр Stone Island - за 200-400 грн (замість 2 тис. грн. у фірмовому магазині). Такий одяг є доступним тим покупцям, які не можуть викладати по декілька тисяч гривень за одну річ.
На думку пана Михайла, через «секонд» відбулося скорочення працівників по галузі. Втім, абсолютно згодна з аргументами captain55 :
«1. 20 лет назад наша лёгкая промышленность обшивала 3-ёх миллионную армию. А сейчас в украинской армии 150 тыс. И тех сокращают.
2. Если ещё ментов сократят, то и 90-тыс не останется...
3. Кроме того, в те годы шли государственные закупки в медицину - спецодежда медперсоналу, бельё и больничная одежда пациентам».
Якщо вже ми дбаємо про захист вітчизняного виробника - чому не перевіряємо належним чином продукцію, що поступає на український ринок, скажімо, з Китаю та Туреччини. Адже продукція із цих країн - рушники, постіль, костюми тощо - безпосередньо конкурує з вітчизняною. І джинси ми все одно купуємо в іноземного виробника.
Взагалі, в діях комітету простежується якась непослідовність. У стилі chtovimenimoem2 : "...давайте запретим бэушные иномарки, пускать, дескать, на тавриях ездят".
Аргумент щодо антисанітарного стану теж дещо за вуха притягнутий. Подяка chtovimenimoem2 за наведені слова Володимира Резника, головного лікаря Мелитополя:
«Я считаю, что одежду секонд-хэнд можно покупать без опасений. Этот бизнес налажен давно, и без надлежащей обработки никто товар завозить не решится. Чтобы быть полностью уверенным, что с вами ничего не случится, постирайте и хорошо прогладьте вещь перед ноской. Этого вполне достаточно, чтобы полностью обезопасить себя».
А ще я надто добре знаю, яким спасінням є «секонд» для студентів, молодих мам і тих відчайдухів, що приїхали підкорити столицю. Насправді, це єдино адекватне рішення для їхнього гаманця.
Істотно краще українського виробника потішила б грамотна державна політика модернізації виробництва та жорстке відстеження якості продукції. Тоді ми б мали і робочі місця, і задоволених споживачів. А наразі ж - популізм або лобіювання чиїхось інтересів.
Хотим запретить ввоз в Украину секонд хенда.
Ежегодно его привозят у нас по 2 кг на человека. Через секонд завозят даже новые, брендовые вещи - естественно без налогов.
Практически весь секонд хенд завозят как благотворительную помощь, таможенный сбор не платят, а продают потом его на рынках.
Я уже не говорю о санитарном состоянии этих вещей.
А наша легкая промышленность тем временем умирает. 20 лет назад в ней работало 750 тыс. людей, а сейчас - 90 тыс
Ось воно як) Виявляється, наша легка промисловість помирає не від кризи, не від урядового популізму чи браку державної підтримки у вигляді відповідних кредитних, податкових і т.д. пільг. В усьому винний секонд-хенд. А, може, не в усьому?
Я була впевнена, що він людям у кризу дає пристойно одягнутися. А він ще й Держкомпідприємництва рятує. У ролі крайнього. Бо не було б секонд-хенду, требо було б думати над упровадженням структурних реформ. А це напряг)
Вірю, що пан Михайло може винищити секонд-хенд. Але, підозрюю, він цим кроком і галузь не врятує, і простим людям життя не покращить(:
За будь-яких обставин непогано було б в спитати в людей, як вони ставляться до перспективи втратити можливість (задешево) вдягатися у якісні речі. Наприклад, jesfor пише, що на "точці" можна знайти футболку Lacoste за 150-250 грн (замість 1200 грн у фірмовому магазині), светр Stone Island - за 200-400 грн (замість 2 тис. грн. у фірмовому магазині). Такий одяг є доступним тим покупцям, які не можуть викладати по декілька тисяч гривень за одну річ.
На думку пана Михайла, через «секонд» відбулося скорочення працівників по галузі. Втім, абсолютно згодна з аргументами captain55 :
«1. 20 лет назад наша лёгкая промышленность обшивала 3-ёх миллионную армию. А сейчас в украинской армии 150 тыс. И тех сокращают.
2. Если ещё ментов сократят, то и 90-тыс не останется...
3. Кроме того, в те годы шли государственные закупки в медицину - спецодежда медперсоналу, бельё и больничная одежда пациентам».
Якщо вже ми дбаємо про захист вітчизняного виробника - чому не перевіряємо належним чином продукцію, що поступає на український ринок, скажімо, з Китаю та Туреччини. Адже продукція із цих країн - рушники, постіль, костюми тощо - безпосередньо конкурує з вітчизняною. І джинси ми все одно купуємо в іноземного виробника.
Взагалі, в діях комітету простежується якась непослідовність. У стилі chtovimenimoem2 : "...давайте запретим бэушные иномарки, пускать, дескать, на тавриях ездят".
Аргумент щодо антисанітарного стану теж дещо за вуха притягнутий. Подяка chtovimenimoem2 за наведені слова Володимира Резника, головного лікаря Мелитополя:
«Я считаю, что одежду секонд-хэнд можно покупать без опасений. Этот бизнес налажен давно, и без надлежащей обработки никто товар завозить не решится. Чтобы быть полностью уверенным, что с вами ничего не случится, постирайте и хорошо прогладьте вещь перед ноской. Этого вполне достаточно, чтобы полностью обезопасить себя».
А ще я надто добре знаю, яким спасінням є «секонд» для студентів, молодих мам і тих відчайдухів, що приїхали підкорити столицю. Насправді, це єдино адекватне рішення для їхнього гаманця.
Істотно краще українського виробника потішила б грамотна державна політика модернізації виробництва та жорстке відстеження якості продукції. Тоді ми б мали і робочі місця, і задоволених споживачів. А наразі ж - популізм або лобіювання чиїхось інтересів.