Маятник історії від Табачника, або політична кон’юнктура в дії
Ще видатний радянський історик М.М. Покровський дійшов вельми повчального висновку: «История есть политика, обращённая в прошлое». Підозрюю, що пан Табачник у своїх «дисертаційних» розвідках неодноразово натикався на дану сентенцію класика.
Принаймні, не дуже здивувалася, віднайшовши в журналі titka_vitka згадку про втілення даної концепції в практику українського підручникотворення з боку нинішнього керівника Міносвіти:
«Міністерство Освіти України вирішило утилізувати старі шкільні підручники з історії, які начебто (ха-ха) зносилися і обшарпалися (ага-ага, менш як за п"ять років). Офіційно запевняють, що зміст жодним чином не змінюють. Хоча, як виявилося, у підручнику з історії України для 5-го класу (інших переглянути не встигли) зник президент Ющенко як такий разом із "його" Помаранчевою революцією (жодної згадки).
У словосполученні "штучний голод" зник прикметник "штучний"; зникли фотографії таких діячів як Шухевич, а на їхнє місце "орденоносно" повернулися кати українського народу і таке інше.
У міністерстві стверджують, що це не більше як "авторські правки". На запитання тих поодиноких журналістів, чиї видання (чи канали) дають добро на цю стрьомну і небезпечну зараз тему відповідають неохоче або не відповідають зовсім. Виправлені рукописи підручників показувати відмовляються (загального тиражу, як я зрозуміли, поки що немає)».
А звідси - невтішний висновок: «історик-науковець» Дмитро Табачник так і не збагнув, що за маятник історії краще не хапатися з розбігу, що правдива історія потребує альтернативних підходів і оцінок минулого (аби школяр навчався мислити, неупереджено оцінювати своїх пращурів, розуміти аргументацію кожної сторони тощо). Відтак, легко поміняв альтернативу на «єдино вірне» власне історичне світобачення.
Так би мовити, показовий урок того, що майбутня оцінка твоїх вчинків або дій сучасників залежатиме не від етичних норм, а тупої політичної кон’юнктури в країні ((:
Отже, будь-який злочин можна замовчати.
Будь-яке вбивство можна виправдати доцільністю, «перегинами» на місцях.
Будь-який кат може стати національним героєм (відповідно, будь-який національний герой може перетворитися на ката).
Тобто, не те є головним, хто ти є і що ти зробив (для країни, для народу), а з ким ти дружиш і чи маєш доступ до «важелю влади».
Ой, краще б міністр не хапався за той маятник)) І вчив у школі не тільки історію, але й фізику…. Хтозна, що він тепер сердешний робитиме, коли маятник (ним прискорений) повертатиметься в зворотному напрямку?