Вчителів якої країни привітав Азаров?
Напередодні вчительського свята прем’єр вийшов за межі класичного сюжету - у мене є дві новини: одна хороша, інша погана - з якої починати? Новин для освітян віднайшлося в Азарова дійсно дві, але обидві, з його слів - хороші.
Мовляв, завдяки «зусиллям партії та уряду» зарплата вчителя зросла впродовж останніх років на 1 тисячу 200 грн., а наприкінці 2013 року вона складатиме 3,5 тисяч.
Схоже, керівнику уряду на доповіли вчасно, що він уже обіцяв учителям ці самі три з половиною тисячі, але до кінця 2012 року - рік тому - у переддень їх професійного свята. Який шанс тоді, що він і наступного року не страждатиме на склероз?
Після того директори перепитували на зустрічах - яку саме країну і яких учителів мав Азаров на увазі?
15 тисяч щороку - з кишені кожного вчителя
Насправді, до обох новин «від уряду» варто поставитися критично.
З одного боку, зарплата вчителя дійсно зросла на згадану чиновником суму - але не впродовж двох останніх років і не завдяки «турботі» нинішнього Кабміну.
700 гривень - із цих 1200 - вчителі отримали в 2009 році завдяки ініціативам уряду Тимошенко, а решту приросту в 500 гривень - впродовж двох наступних років - але під тиском учительських страйків.
При цьому синхронно уряд Азарова не гребував обдиранням учителя - за рахунок наявності різниці між першим тарифним розрядом Єдиної тарифної сітки (ЄТС) і розміром мінімальної заробітної плати. Це дозволило «зекономити» близько 15 тисяч гривень на кожному вчителі - лише впродовж 2010 року!
Згідно з вимогами закону перший розряд не має бути меншим за мінімальну зарплату - але закон хронічно владою не виконується.
Ще в квітні 2011 року зареєструвала разом з покійним Полохало проект закону, який мав зрівняти перший тарифний розряд з мінімальною заробітною платою - прямою нормою, яка б передбачала відповідальність за її порушення. Але проект був з тріском провалений нинішньою більшістю з обґрунтуванням - «немає коштів»!
Я не стала цікавитися в бюрократів, чи є в бюджеті кошти на малину по 625 гривень за кілограм для високопосадовців.
Адже напередодні вчительського страйку Азаров побожився нарешті, що зрівняє перший розряд ЄТС і «мінімалку». Учителі йому повірили - зарплата потім дійсно збільшувалася на кілька десятків гривень щокварталу.
Хоча вкрадене в 2010 році так ніхто і не повернув - до цього часу кожному вчителю не доплачують близько 300 гривень щомісяця лише за рахунок цієї різниці.
На кого прем’єр хоче справити враження?
Неформально директори шкіл не чекають, що Азаров поспішатиме з виконанням обіцянок. Мовляв, хто заважав уряду поставитися до вчителя по-людськи з початку року? Або з квітні минулого року, коли вчителі були змушені страйкувати - бо їм місяцями не сплачували зарплату.
На їх думку, вчителя знову перетворюють на об’єкт маніпуляцій, розрахованих на чергове «покращення» від партії влади - і насамперед, в очах тих, хто традиційно до вчителя ставиться шанобливо.
Самим же вчителям не з прем’єрських слів відомо про те, як уряд дотримується взятих на себе зобов’язань - у тому числі, у сфері зарплат і підвищення «престижності» освітянського фаху.
З одного боку, він їх або хронічно саботує, або виконує після сотого нагадування страйкарів чи опозиційних депутатів. З іншого - доки вчитель отримає обіцяну подачку, вона множиться «на нуль» депресивною економікою. Принаймні впродовж останніх двох років вартість електроенергії зросла на 37% (!) - а квартплата лише за перше півріччя цього року збільшилася на 12% (!). Не кажучи про вартість проїзду, продуктів харчування тощо.
color:black;background:white;mso-ansi-language:UK">Нарешті, не з чужих слів учитель знає про закриття шкіл, затримки з виплатами зарплати, примус до участі в мітингах партій влади і вступ до ПР і «добровільне» обслуговування потреб Євро-2012.
color:black;background:white;mso-ansi-language:UK">Фінансування «на око» не спрацьовує - так само, як і влада
color:black;background:white;mso-ansi-language:UK">Звісно в освітньому бюджеті немає грошей. І не буде - доки влада не змінить ставлення до його ролі в державотворенні.
Чи не найбільша біда школи полягає в тому, що її фінансують «на око». Не від потреб освіти - а скільки залишиться від більш «стратегічних» відомств або скільки перепаде перед виборами.
mso-ansi-language:UK">Це незаконно.mso-ansi-language:UK"> Принаймні статтею 61 закону «Про освіту» гарантоване забезпечення асигнувань на освіту в обсязі, не меншому 10% національного доходу - у бюджеті-2012 наразі близько 6,5% - і в проекті бюджету 2013 року закладено не більше. Так само не виконується і стаття 57 цього ж закону, яка гарантує вчителеві зарплату не меншу, ніж середня по промисловості.
Іншими словами, освіта хронічно недофінансується - попри вимоги чинного законодавства. Схоже, влада настільки стурбовано подібним беззаконням, що вирішила й відсоток підправити - в одному з проектів (автор Самойлик, № 8622), який завдяки фальсифікованому Луцьким засіданню освітнього комітету отримав путівку до сесійної зали, мінімальний відсоток фінансування освітніх потреб пропонують зменшити з 10% - до 8,5%!
mso-ansi-language:UK">Який вихід?
color:black;background:white;mso-ansi-language:UK">Прогрес можливий лише в разі відставки уряду і кардинальних змін в алгоритмі фінансування галузі. Не згори донизу в «ручному режимі» відповідно до залишкового принципу - а за принципом «гроші ходять за дитиною».
У ньому, насправді, немає нічого нового. Він використовується в більшості європейських держав. І декларується в нас, але на папері. йому бракує жорсткої прив’язки фінансування шкіл до кількості учнів і нормативно встановлених параметрів вартості навчання школяра, що індексуються щорічно.
color:black;background:white;mso-ansi-language:UK">Не меншу роль відіграє надання вчителю mso-ansi-language:UK">особливого статусу - окремим законом, який передбачатиме збільшення заробітної плати та розширення необхідних соціальних гарантій, а також рівень пенсійного забезпечення, що становитиме 80% максимуму заробітної плати.
Лише в такому разі учитель почуватиметься захищеним і незалежним - і від урядової кон’юнктури, і від милості чиновників, і від їх політичних уподобань.