Я вірила відчайдушно і сліпо. Вперше моя віра похитнулась десь на початку 2007. В січні 2010 я її втратила.
Мені не соромно за те, що я ніколи не стану ні Шухевичем ні Стусом; що я не вмиратиму за національну ідею в сирих підвалах; що я не заганятиму собі голки під нігті для гартування сили волі; що я не спалюватиму себе на Чернечій горі заради
(
Read more... )
і віру нема чого втрачати. шо за нюні ти тут розвела?
тримайся. чуєш?
бо все саме важливе у нашому житті ще попереду.
Reply
Reply
Reply
Reply
але віру втрачати не слід. не в ідеали.
в людей.. що ж. в людей можна.
але не в народ.
занадто багато в себе те поняття включає. але шо я тут тобі розповідаю?,))
розумничка ти моя мила.)
Reply
Leave a comment