2013-ий. Найважливіше
Я не можу пропустити традиційні підсумки року, навіть якщо я давно закинула свій блог. Роблю це коротенько через брак часу. А шкода - я так люблю писати)
Найголовніша подія року - це виїзд сина з родиною до Сполученних Штатів Америки. Це сталося на самому початку року і безперечно кардинально змінило все наше життя. Не зважаючи на порожнечу, що напала на нас раптом, і на те, що нам всім дуже непросто жити окремо і так далеко один від одного, всі задоволені:-) - жити в Америці дійсно дуже приємно, безпечно і комфортно.
Найвеселіша та найрадісніша подія - весілля доні. Настільки воно вийшло класним, красивим і камерним, і водночас надзвичайно веселим та жартівливим (дякую тут нашій тамаді), так все пройшло ладно, що молодята були дуже задоволені, а ми - всі нові родичі - під кінець передружились між собою - чи це не головна мета будь-якого весілля? :-)
Найтрагічніша подія - смерть близького друга...
Найнесподіваніша подія року - мільони громадян вийшли на вулиці для протесту проти влади. Нарешті! Але найбільше здивувала мене я сама - не думала, що коли-небудь ще раз я вийду на протестний Майдан. І ось я знову горжуся своїм народом, я не перестаю дивуватись мужності та завзяттю співвітчизників, з яким вони воюють проти, здалось би, неподоланої сили війскових та кремля. Поки що надіюсь на перемогу, але з кожним днем все менше.
Найшокованіша подія - це жорстоке побиття людей Беркутом, і та ненавість, що на них обернулась, на яку вони заслуговують. Громадянська війна - це найстрашніше, що може статися з країною, і ось, майже через 100 років, ми знову на порозі цього пекла. Не дай, Боже, нам такої долі...
Найприємніша подія - це побачення з внуками та дітьми на американській землі. Хоч і на мало, всього двічі по два тижні за рік, але це таке величезне щастя знову їх бачити, обнімати, цілувати та спілкуватись.
Найнеприємніша подія року - втрата роботи у чоловіка та пошуки нової на протязі півроку. Проблема вже вирішена, але є і плюси і мінуси.
А далі... далі був Майдан...
Найголовніша подія року - це виїзд сина з родиною до Сполученних Штатів Америки. Це сталося на самому початку року і безперечно кардинально змінило все наше життя. Не зважаючи на порожнечу, що напала на нас раптом, і на те, що нам всім дуже непросто жити окремо і так далеко один від одного, всі задоволені:-) - жити в Америці дійсно дуже приємно, безпечно і комфортно.
Найвеселіша та найрадісніша подія - весілля доні. Настільки воно вийшло класним, красивим і камерним, і водночас надзвичайно веселим та жартівливим (дякую тут нашій тамаді), так все пройшло ладно, що молодята були дуже задоволені, а ми - всі нові родичі - під кінець передружились між собою - чи це не головна мета будь-якого весілля? :-)
Найтрагічніша подія - смерть близького друга...
Найнесподіваніша подія року - мільони громадян вийшли на вулиці для протесту проти влади. Нарешті! Але найбільше здивувала мене я сама - не думала, що коли-небудь ще раз я вийду на протестний Майдан. І ось я знову горжуся своїм народом, я не перестаю дивуватись мужності та завзяттю співвітчизників, з яким вони воюють проти, здалось би, неподоланої сили війскових та кремля. Поки що надіюсь на перемогу, але з кожним днем все менше.
Найшокованіша подія - це жорстоке побиття людей Беркутом, і та ненавість, що на них обернулась, на яку вони заслуговують. Громадянська війна - це найстрашніше, що може статися з країною, і ось, майже через 100 років, ми знову на порозі цього пекла. Не дай, Боже, нам такої долі...
Найприємніша подія - це побачення з внуками та дітьми на американській землі. Хоч і на мало, всього двічі по два тижні за рік, але це таке величезне щастя знову їх бачити, обнімати, цілувати та спілкуватись.
Найнеприємніша подія року - втрата роботи у чоловіка та пошуки нової на протязі півроку. Проблема вже вирішена, але є і плюси і мінуси.
А далі... далі був Майдан...