Хоку, навіяні дорогою
В суботу знову їздила в Черкаси...До чого ж красива дорога від Києва до Черкас!
Колись влітку ми діставались Черкас тільки метеором по Дніпру. Ніяких автобусів! Неймовірна краса та свіжість води робили цю подорож надзвичайно приємною... Але де ті метеори та ракети зараз? Всі порізані на брухт, або продані закордон. Тепер їздимо маршруткою... Але все одно краєвиди за вікном гарні.
Особливо я люблю місце, десь після Борисполя, коли починається зелена долина річки Трубіж. Там на горизонті чорніє гора Трахтемирівського півострова, що на тій стороні Дніпра. Ця гора супроводжує нас досить довго, потім починаються сосни, що обступають дорогу з усіх боків, і раптом ми вискакуємо біля романтичної затоки, що, не побоюсь цього слова, фьордом врізається в Переяславщину. Коли ходили ракети по Дніпру, то корабель мусив сюди завертати, якщо на борту були пасажири до Переяслава. Тоді час поїздки збільшувався десь хвилин так на сорок:)
Маківки церков заповідника залишаються зліва, і починаються поля, поля, поля...
А під кінець подорожі Черкаська дамба на півгодини розтягує задоволення в милуванні безмежною красою Дніпра...
А я що хотіла написати! ЖЖ - це страшна сила! Тільки-но я поскаржилась на тупу російську попсу в маршрутках, яка мене виснажує, як... о, диво! на цей раз її не було! зовсім! А назад ми навіть попросили водія виключити радіо і була ТИША, і було чути, як дощ шурхотить дахом, а ти сидиш в теплі та безпеці... А за вікном дощик та сонечко навипередки змагались за прихильність травички, що так розкішно вкрила зараз смарагдом нашу землю...
Приємна дорога шепоче тобі на вухо різні слова...Вони не завжди охоче складаються в рядки за твоїми правилами, але іноді все таки підкоряються:
Біла хатинка
На зеленому лузі
Милує око
----------***----------
Дзеркало Дніпра
Хмари фарбують в біле.
Краю не видно...
----------***----------
Насіння сонця
Проросло жовтим полем.
Слухняні дітки:)
----------***----------
Слухняні діти сонця
Колись влітку ми діставались Черкас тільки метеором по Дніпру. Ніяких автобусів! Неймовірна краса та свіжість води робили цю подорож надзвичайно приємною... Але де ті метеори та ракети зараз? Всі порізані на брухт, або продані закордон. Тепер їздимо маршруткою... Але все одно краєвиди за вікном гарні.
Особливо я люблю місце, десь після Борисполя, коли починається зелена долина річки Трубіж. Там на горизонті чорніє гора Трахтемирівського півострова, що на тій стороні Дніпра. Ця гора супроводжує нас досить довго, потім починаються сосни, що обступають дорогу з усіх боків, і раптом ми вискакуємо біля романтичної затоки, що, не побоюсь цього слова, фьордом врізається в Переяславщину. Коли ходили ракети по Дніпру, то корабель мусив сюди завертати, якщо на борту були пасажири до Переяслава. Тоді час поїздки збільшувався десь хвилин так на сорок:)
Маківки церков заповідника залишаються зліва, і починаються поля, поля, поля...
А під кінець подорожі Черкаська дамба на півгодини розтягує задоволення в милуванні безмежною красою Дніпра...
А я що хотіла написати! ЖЖ - це страшна сила! Тільки-но я поскаржилась на тупу російську попсу в маршрутках, яка мене виснажує, як... о, диво! на цей раз її не було! зовсім! А назад ми навіть попросили водія виключити радіо і була ТИША, і було чути, як дощ шурхотить дахом, а ти сидиш в теплі та безпеці... А за вікном дощик та сонечко навипередки змагались за прихильність травички, що так розкішно вкрила зараз смарагдом нашу землю...
Приємна дорога шепоче тобі на вухо різні слова...Вони не завжди охоче складаються в рядки за твоїми правилами, але іноді все таки підкоряються:
Біла хатинка
На зеленому лузі
Милує око
----------***----------
Дзеркало Дніпра
Хмари фарбують в біле.
Краю не видно...
----------***----------
Насіння сонця
Проросло жовтим полем.
Слухняні дітки:)
----------***----------
Слухняні діти сонця