туніський ангел-охоронець
Його у темно-фіолетовій сорочці ледь розгледіти серед туніської ночі. Будучи уже через дорогу, я бачу обриси його фігури. Аймен стоїть на краю тротуару, аби дівчині з України, якій серед ночі заманулось цигарок, не було страшно дійти до єдиного магазину, що о такій порі ще працює.
Аймен - охоронець з сусіднього готелю. Наполягає, що я арабка, а не українка, або ж мій тато - араб, і не вірить, що усі мої предки родом з України. Він працює охоронцем, хоча за фахом - комп'ютерщик. Утім, бідкається, зараз дуже важко знайти роботу. Каже: багато його друзів, які колись працювали з ним у цьому готелі, перейшли у сусідній - той, звідки я до Аймена придибала, бо там більша зарплата. Але у його готелі, хвалиться, краща анімація, тому багато охочих з того крутого приходять до них. Щоправда, менеджер їх не впускає - такі правила і, крім того, конкуренція.
Далі ми починаємо говорити про мою професію і про свободу слова. Аймен просить мене, аби я нічого поганого не писала про президента своєї країни. У них в Тунісі теж так: про президента або лише хороше, або нічого.
На останок, цей туніський ангел-охоронець, не знаючи, як це сказати англійською, показує, що мою сумку можуть видерти злодії. Коли я одягаю її через плече - показує "люкс". Він дико вибачається, що не може провести мене до мого готелю, інакше - його оштрафують: "Іди швидко. А якщо раптом виникнуть якісь проблеми, гукай мене - я прибіжу на допомогу!" Я дякую і прощаюсь. Аймен дивиться мені вслід, допоки я не зникаю в темноті.
Аймен - охоронець з сусіднього готелю. Наполягає, що я арабка, а не українка, або ж мій тато - араб, і не вірить, що усі мої предки родом з України. Він працює охоронцем, хоча за фахом - комп'ютерщик. Утім, бідкається, зараз дуже важко знайти роботу. Каже: багато його друзів, які колись працювали з ним у цьому готелі, перейшли у сусідній - той, звідки я до Аймена придибала, бо там більша зарплата. Але у його готелі, хвалиться, краща анімація, тому багато охочих з того крутого приходять до них. Щоправда, менеджер їх не впускає - такі правила і, крім того, конкуренція.
Далі ми починаємо говорити про мою професію і про свободу слова. Аймен просить мене, аби я нічого поганого не писала про президента своєї країни. У них в Тунісі теж так: про президента або лише хороше, або нічого.
На останок, цей туніський ангел-охоронець, не знаючи, як це сказати англійською, показує, що мою сумку можуть видерти злодії. Коли я одягаю її через плече - показує "люкс". Він дико вибачається, що не може провести мене до мого готелю, інакше - його оштрафують: "Іди швидко. А якщо раптом виникнуть якісь проблеми, гукай мене - я прибіжу на допомогу!" Я дякую і прощаюсь. Аймен дивиться мені вслід, допоки я не зникаю в темноті.