Я знала, що настане день, коли нестерпно захочеться повернутись у безтурботний гарячий літній полудень, спраглими від спеки очима знайти таку місцинку у затінку і сидіти досхочу, спостерігаючи всі без винятку усміхнені обличчя, що радіють таким розкошам природи. Не знала я тільки, що настане він так швидко(
Настане день, обтяжений плодами.
Не страшно їм ні слави, ні хули
Мої суцвіття, биті холодами,
Ви добру пам'ять все - таки дали.
І то нічого - що чигали круки,
Що промайнуло так багато літ.
З такого болю і з такої муки
Душа не створить бутафорський плід
Ліна Костенко