Футурологічні етюди на тему оподаткування
Originally posted by berdyaev_house at Футурологічні етюди на тему оподаткування
Футурологічні етюди на тему оподаткування
від „Бердяєвського Дому”
В період фінансової кризи потрібні нестандартні рішення, більше того, це час для втілення найсміливіших мрій, оскільки гірше вже не буде, а от краще може стати. Звичайно, якщо рецепт перетворень у податковій сфері відповідатиме прагненням українського народу та його менталітету.
Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб (далі для економії слів - ПДФО) та справляння єдиного соціального податку (далі - ЄСВ), то у стосунках з роботодавцем (поки що не будемо говорити про бюджетні установи) вважаємо, що слід взагалі відійти від концепції найманої праці і перейти до концепції самозайнятості. Оскільки людині на виробництві чи в офісі фактично платять не за сам процес праці, а за результати роботи, що остаточно мають форму товарів і послуг. Той факт, що кожен із працюючих є лише часткою виробничого пазлу і на своєму етапі виготовляє не весь готовий товар або надає лише частину послуги, нічого принципово не міняє. У концепції самозайнятості немає нічого нового, такий підхід на практиці вже апробований спеціалістами з ІТ-технологій, які заробляють почасти як підприємці, які зареєстровані на спрощеній системі оподаткування.
У такий спосіб податковий тиск на фонд заробітної плати не просто знижується. Його взагалі буде ліквідовано. Тому що роботодавець зможе не платити ПДФО та ЄСВ на фонд заробітної плати, оскільки сплачуватиме не заробітну плату найманому персоналові, а лише винагороди за угодами із фізичними особами - підприємцями, які за такими угодами не є найманими особами, а виступають як виконавці договорів. Отже, нарешті, реалізуємо мрію роботодавця - позбавимо його функції сплати податків за найманий персонал і дозволимо, нарешті, сконцентруватися виключно на організації бізнесу, що саме по собі є нелегкою справою в наш час. Йому залишиться в рамках здійснення функцій податкового агента віднині тільки повідомляти податкову інспекцію про виплачені колишнім працівникам, а тепер підприємцям, доходи та про виписані ним від імені держави рахунки на сплату цими підприємцями вже самостійно щомісяця ПДФО за зниженою ставкою 10% (ставку обов’язково треба знизити!) (або єдиного податку за такою ж ставкою), а також ЄСВ до бюджету. Так, ЄСВ пропонуємо сплачувати саме до бюджету, а не до пенсійного фонду, оскільки погоджуємося із пропозиціями тих експертів, які бачать в ЄСВ податок. У той же час справляти з фізичних осіб такий ЄСВ-податок доцільно тільки на фінансування солідарної системи державного пенсійного забезпечення. Пропонуємо сплачувати його не за нині діючою ставкою для роботодавців, а за мінімальною ставкою, розрахованою у розмірі, достатньому для акумулювання в бюджеті коштів для виплати загальнообов’язкових пенсій у розмірі прожиткового мінімуму. Такі рахунки-квитанції необхідно буде кожному підприємцю оплатити до кінця місяця, що слідує за місяцем, в якому йому здійснено виплату винагороди, а для стимулювання сплати цих податків ще раніше, наприклад, до 20 числа, платник матиме знижку - до 1% від суми податку. Якщо сплату не здійснено до кінця місяця - то нараховуватиметься пеня. Як правило, рахунки за житлово-комунальні послуги, телефон, електроенергію, охорону будинку, користування пакетом телепрограм тощо усі намагаються сплатити до 20 числа, тому додати до цього ще одну квитанцію на сплату ПДФО та ЄСВ-податку не буде проблемою.
Звичайно, слід законодавчо попередити роботодавців про відповідальність щодо забезпечення мінімального рівня брутизації заробітної плати, тобто, про необхідність включити до суми виплат на руки не тільки ПДФО, а й усю суму колишнього ЄСВ, що нараховувався на фонд оплати праці.
Проте, це лише про всяк випадок. Тому що за такої моделі оподаткування економічна логіка з необхідністю підштовхуватиме підприємство відобразити у податковому обліку з податку на прибуток не тільки ці, а також і інші (раніше приховувані) витрати на заробітну плату, щоб цілком законно знизити суму цього податку. Для юридичних осіб і підприємців, які працюють на спрощеній системі оподаткування, така вимога теж є нейтральною у фіскальному сенсі. Принагідно, велика частина роботодавці ще й зможе реально зекономити, відмовившись від незаконної конвертації коштів для виплати зарплати „у конвертах”.
Отак легко здійсниться ще одна мрія - мрія владних структур про легалізацію „тіньової” зарплати в країні, величину якої нині податківці оцінюють у суму близько 170 млрд. гривень на рік.
Оскільки про належні бюджету ПДФО та ЄСВ-податок буде офіційно повідомлено податкові органи, то їх у повній сумі сплачуватимуть усі фізичні особи, які отримали винагороду за цивільно-правовими договорами від юридичних осіб або від інших підприємців, і додаткові надходження до місцевих бюджетів, на нашу думку, будуть значними. Отже, у такий спосіб здійсняться також мрії органів місцевого самоврядування про збільшення фінансування територіальних громад. Тому частину усіх цих податків - припустимо, 30% - треба відрахувати до державного бюджету на рівні, держказначейства (як це зараз робиться у м. Києві в частині ПДФО) для компенсації прогнозованих втрат державного бюджету з податку на прибуток, пов’язаних з такою реформою.
Мрії Пенсійного фонду про збільшення коштів теж втіляться у життя, оскільки одночасно у країні запроваджуватиметься накопичувальна система пенсійного забезпечення: обов’язкова - в частині здійснення роботодавцями відрахувань для акумулювання коштів на виплату загальнообов’язкових пенсій за списком професій №1 та №2 (небезпечні та шкідливі умови праці). Та добровільна, у якій накопичення будь-якого громадянина для виплати додаткових пенсій будуть гарантуватися державою у повній сумі у випадку банкрутства чи ліквідації фонду добровільних накопичень.
Так здійсниться мрія тієї частини громадян, які нині працюють за наймом (поки що говоримо про реформи для позабюджетної сфери) і змушені повний день знаходитися на робочому місці, незалежно від реального навантаження. Отже, вони отримають можливість частину дня працювати в режимі віддаленого доступу, а для пошуку (створення) джерел додаткових доходів знайдеться цінний додатковий часовий ресурс.
Позбувшись статусу найманої особи, люди відчуватимуть себе більш вільними і водночас більш відповідальними у фінансовому плані за своє сьогодення і своє майбутнє. Це сприятиме отриманню нових виробних навичок, підвищенню освіти протягом усього життя, а також, сподіваємося, заохотить до частішого народження дітей, які зможуть допомагати батькам у старості, що завжди було у звичаї українського народу.
Для підвищення престижу сім’ї одночасно слід запровадити можливість подання річної сімейної декларації, надати можливість отримання податкових вирахувань на дітей незалежно від рівня доходу платника податку, зберегти і навіть розширити перелік витрат, що дозволяються для податкової знижки, що дозволить забезпечити справедливий рівень податкового навантаження для платників з різним кількісним складом сім’ї і заохотить людей до добровільного декларування.
Враховуючи, що при загальному декларуванні кількість декларантів зросте мінімум у 25 разів, тому для ефективної обробки такої кількості даних слід буде передбачити, що декларація подаватиметься в електронному вигляді, тобто, без особистого спілкування з податківцями
Отже, будуть створені умови для проведення так званого «нульового» декларування всіма громадянами своїх статків, що в подальшому дозволить виявляти невідповідність задекларованих доходів фактичним витратам. Здійсниться мрія бідних громадян про залучення до сплати податків багатіїв, які роками або взагалі не декларують доходи, або суттєво занижують їх розмір.
Це також фінансово підкріпить бюджет. Так, на нашу думку, запровадження декларування витрат за 2011 рік особами, уповноваженими на виконання функцій держави, стало одним із чинників, який сприяв збільшенню більше ніж на 30 % кількості осіб, які задекларували доходи понад 1 млн. гривень, не дивлячись на те, що кінця фінансової кризи ще не видно!
Тепер про мрії працівників бюджетного сектору щодо підвищення оплати праці. Що ж, і це легко можна здійснити - та ще й з одночасною економією коштів бюджету, якщо запровадити тимчасову повну (або часткову) пільгу з податку на доходи фізичних осіб для цієї категорії осіб, причому обійдеться без утиску для місцевих бюджетів від такої пільги.
Ініціативи щодо зниження ПДФО - це не новація”,- скажете ви, - такі пропозиції, як правило, не підтримуються з міркувань значних бюджетних втрат”. Так, дійсно, запропоноване зменшення ставки податку на доходи фізичних осіб з 15 (17) до 10 відсотків до доходу у формі заробітної плати медичних, педагогічних і науково-педагогічних працівників, які працюють у закладах державної та комунальної форми власності (законопроект реєстр. № 11105 від 27.08.2012, внесений народним депутатом України Яворівським В.О.) оцінювався за втратами бюджету в розмірі близько 2 млрд. гривень.
якщо спробувати трохи змінити підхід. Зазначені суми можливих втрат податку свідчать якраз про наявний суттєвий резерв для економії бюджетних коштів якщо для чергового підвищення реальної зарплати у бюджетній сфері використати той же механізм, що в даний час застосовується для військовослужбовців, а саме, спрямування утриманого податку (15%) з їх грошового забезпечення виключно на виплату із державного бюджету рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян у розмірі утриманого податку 15% (п.168.5 ст.168 Податкового Кодексу України).
nbsp; Пояснимо, як все працює. Із нарахованої військовослужбовцю суми грошового забезпечення, наприклад, у розмірі 1000 грн. утримується (сплачується) до місцевого бюджету податок у розмірі 150 грн. (15%), який надходить остаточно у доходи відповідного місцевого бюджету. Одночасно, утриманий податок повністю компенсується військовослужбовцю з державного бюджету. Тому, законом про Державний бюджет на відповідний рік встановлюється фінансування оплати праці військовослужбовцю за наведеним прикладом у розмірі 1150 грн., з них грошове забезпечення 1000 грн., включаючи податок на доходи фізичних осіб, сплачений до місцевого бюджету 150 грн., та компенсація цього податку 150 гривень.
а діючим нині механізмом планове підвищення окладів працівників бюджетної сфери відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 „Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери” супроводжується відповідним збільшенням надходжень ПДФО до місцевих бюджетів, профінансованим з державного або місцевого бюджету.
ому, враховуючи скруту бюджету в умовах ще не подоланої фінансової кризи, пропонується замість чергового номінального підвищення окладів, наприклад, на 5%, запровадити на один бюджетний рік пільгу з податку на доходи фізичних осіб, встановивши для працівників бюджетної сфери, тимчасово ставку на 5 відсоткових пунктів нижче, ніж загальна, наприклад, 10%. Також встановити, що одночасно працівнику бюджетної сфери сплачується компенсація як різниця між сумою утриманою із зарплати працівника податку за загальною ставкою (зараз вона дорівнює 15%(17%) та сумою податку, обчисленого за пільговою ставкою, за тією ж статтею видатків, що і заробітна плата.
Таким чином, фінансування „чистого” приросту на 5% реальної заробітної плати „ на руки” за рахунок компенсації податку, утриманого понад пільгову ставку, може бути досягнуто з економією: 1) 15% відсотків коштів, які необхідно було б передбачити для утримання податку на доходи фізичних осіб, 2) 40% коштів для сплати єдиного соціального внеску, у тому числі за рахунок роботодавця (36,76 %) та працівника (3,6 %), які за діючим законодавством не нараховуються на суму такої компенсації.
Тобто, фінансування у такий спосіб приросту реальної заробітної зарплати у розмірі 5% дає змогу досягти економії бюджетних коштів у розмірі близько 55% (15% + 40%), які за діючого у даний час способу номінального підвищення зарплати довелося б також передбачити у бюджеті, отже, ефект чистої економії бюджетних дорівнює 50 гривень на кожну гривню реального приросту зарплати (55% - 5%).
При цьому, в найближчій перспективі доцільно було б подумати про перехід на контрактну форму держслужби - з подовженням контракту кожного року як для найвищих чиновників, так і для службовців нижчого рангу - це надало б нового імпульсу для покращення професійної підготовки, і дозволило б маневрувати з чисельністю персоналу. А найкраще, щоб послуги з державного управління надавалися не найманими працівниками, а особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність у цій сфері. Турбота про імідж серед колег, конкурентне середовище, відсутність будь-якого службового тиску сприяло б підвищенню якості управлінських рішень.
Неважко помітити, що в усіх наведених міркуваннях проглядає бажання більшої економічної свободи для індивідуумів, а щодо податків, то ми поділяємо думку, що вони повинні забезпечувати тільки нижню межу оподаткування, що дозволяє державі взяти на себе фінансування мінімально допустимого обсягу суспільних благ, подальше зменшення якого загрожувало б її нормальному функціонуванню. В ідеалі функціонування соціальних видатків слід обмежити забезпеченням функціонування органів державної влади, міліції, армії, сили протипожежної, протиепідемічної безпеки та захисту від інших надзвичайних ризиків. Усе інше, включаючи підтримку незахищених співгромадян, профінансує бізнес і жителі громад, звичайно, коли їх доходи від економічної діяльності будуть достатніми.
„Держава не створена для устрою ватерклозетів”, - писав М.О. Бердяєв. Тобто, її призначення значно ширше простого матеріального облаштування матеріальної інфраструктури. І ніяка держава не створюється виключно декретом, держава має справжню, а не вигадану реальність. Держава служить таємничим цілям нації, що, як максимум, виявляються у прагненні стати месією для інших народів, об’єднавши їх під своїм проводом, а як мінімум - для самозбереження та розвитку народу, який утворив державу. Спогади про Киянську Русь (І тис. н.е.), про Русь Київську (ІІ тис. н.е.) - з літописів та з пам’яті народної не зітреш. Щоб досягти максимуму також і у ІІІ тисячолітті, необхідно успішно і скоріше пройти мінімум.
…Кажуть, римляни, чиї принципи права лягли у фундамент сучасних законодавчих систем більшості країн, часто зустрічалися, щоб поміж собою обговорювати конкретні ситуації, закони і формулювати необхідні зміни до них, постільки так вимагало життя.
Форма футурологічних змагань з питань бюджетного та податкового устрою України видалася нам найбільш пристосованою для незаангажованих гіпотез. А подальші дискусії на відповідному рівні дозволили б виявити найбільш сміливі і утопічні мрії. Бо, як не дивно, в історії збувається якраз саме те, що колись видавалося тільки утопією.
Савченко Тетяна,
Керівник ГО „Бердяєвський Дім” (м. Київ, Шевченківський р-н)
Футурологічні етюди на тему оподаткування
від „Бердяєвського Дому”
В період фінансової кризи потрібні нестандартні рішення, більше того, це час для втілення найсміливіших мрій, оскільки гірше вже не буде, а от краще може стати. Звичайно, якщо рецепт перетворень у податковій сфері відповідатиме прагненням українського народу та його менталітету.
Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб (далі для економії слів - ПДФО) та справляння єдиного соціального податку (далі - ЄСВ), то у стосунках з роботодавцем (поки що не будемо говорити про бюджетні установи) вважаємо, що слід взагалі відійти від концепції найманої праці і перейти до концепції самозайнятості. Оскільки людині на виробництві чи в офісі фактично платять не за сам процес праці, а за результати роботи, що остаточно мають форму товарів і послуг. Той факт, що кожен із працюючих є лише часткою виробничого пазлу і на своєму етапі виготовляє не весь готовий товар або надає лише частину послуги, нічого принципово не міняє. У концепції самозайнятості немає нічого нового, такий підхід на практиці вже апробований спеціалістами з ІТ-технологій, які заробляють почасти як підприємці, які зареєстровані на спрощеній системі оподаткування.
У такий спосіб податковий тиск на фонд заробітної плати не просто знижується. Його взагалі буде ліквідовано. Тому що роботодавець зможе не платити ПДФО та ЄСВ на фонд заробітної плати, оскільки сплачуватиме не заробітну плату найманому персоналові, а лише винагороди за угодами із фізичними особами - підприємцями, які за такими угодами не є найманими особами, а виступають як виконавці договорів. Отже, нарешті, реалізуємо мрію роботодавця - позбавимо його функції сплати податків за найманий персонал і дозволимо, нарешті, сконцентруватися виключно на організації бізнесу, що саме по собі є нелегкою справою в наш час. Йому залишиться в рамках здійснення функцій податкового агента віднині тільки повідомляти податкову інспекцію про виплачені колишнім працівникам, а тепер підприємцям, доходи та про виписані ним від імені держави рахунки на сплату цими підприємцями вже самостійно щомісяця ПДФО за зниженою ставкою 10% (ставку обов’язково треба знизити!) (або єдиного податку за такою ж ставкою), а також ЄСВ до бюджету. Так, ЄСВ пропонуємо сплачувати саме до бюджету, а не до пенсійного фонду, оскільки погоджуємося із пропозиціями тих експертів, які бачать в ЄСВ податок. У той же час справляти з фізичних осіб такий ЄСВ-податок доцільно тільки на фінансування солідарної системи державного пенсійного забезпечення. Пропонуємо сплачувати його не за нині діючою ставкою для роботодавців, а за мінімальною ставкою, розрахованою у розмірі, достатньому для акумулювання в бюджеті коштів для виплати загальнообов’язкових пенсій у розмірі прожиткового мінімуму. Такі рахунки-квитанції необхідно буде кожному підприємцю оплатити до кінця місяця, що слідує за місяцем, в якому йому здійснено виплату винагороди, а для стимулювання сплати цих податків ще раніше, наприклад, до 20 числа, платник матиме знижку - до 1% від суми податку. Якщо сплату не здійснено до кінця місяця - то нараховуватиметься пеня. Як правило, рахунки за житлово-комунальні послуги, телефон, електроенергію, охорону будинку, користування пакетом телепрограм тощо усі намагаються сплатити до 20 числа, тому додати до цього ще одну квитанцію на сплату ПДФО та ЄСВ-податку не буде проблемою.
Звичайно, слід законодавчо попередити роботодавців про відповідальність щодо забезпечення мінімального рівня брутизації заробітної плати, тобто, про необхідність включити до суми виплат на руки не тільки ПДФО, а й усю суму колишнього ЄСВ, що нараховувався на фонд оплати праці.
Проте, це лише про всяк випадок. Тому що за такої моделі оподаткування економічна логіка з необхідністю підштовхуватиме підприємство відобразити у податковому обліку з податку на прибуток не тільки ці, а також і інші (раніше приховувані) витрати на заробітну плату, щоб цілком законно знизити суму цього податку. Для юридичних осіб і підприємців, які працюють на спрощеній системі оподаткування, така вимога теж є нейтральною у фіскальному сенсі. Принагідно, велика частина роботодавці ще й зможе реально зекономити, відмовившись від незаконної конвертації коштів для виплати зарплати „у конвертах”.
Отак легко здійсниться ще одна мрія - мрія владних структур про легалізацію „тіньової” зарплати в країні, величину якої нині податківці оцінюють у суму близько 170 млрд. гривень на рік.
Оскільки про належні бюджету ПДФО та ЄСВ-податок буде офіційно повідомлено податкові органи, то їх у повній сумі сплачуватимуть усі фізичні особи, які отримали винагороду за цивільно-правовими договорами від юридичних осіб або від інших підприємців, і додаткові надходження до місцевих бюджетів, на нашу думку, будуть значними. Отже, у такий спосіб здійсняться також мрії органів місцевого самоврядування про збільшення фінансування територіальних громад. Тому частину усіх цих податків - припустимо, 30% - треба відрахувати до державного бюджету на рівні, держказначейства (як це зараз робиться у м. Києві в частині ПДФО) для компенсації прогнозованих втрат державного бюджету з податку на прибуток, пов’язаних з такою реформою.
Мрії Пенсійного фонду про збільшення коштів теж втіляться у життя, оскільки одночасно у країні запроваджуватиметься накопичувальна система пенсійного забезпечення: обов’язкова - в частині здійснення роботодавцями відрахувань для акумулювання коштів на виплату загальнообов’язкових пенсій за списком професій №1 та №2 (небезпечні та шкідливі умови праці). Та добровільна, у якій накопичення будь-якого громадянина для виплати додаткових пенсій будуть гарантуватися державою у повній сумі у випадку банкрутства чи ліквідації фонду добровільних накопичень.
Так здійсниться мрія тієї частини громадян, які нині працюють за наймом (поки що говоримо про реформи для позабюджетної сфери) і змушені повний день знаходитися на робочому місці, незалежно від реального навантаження. Отже, вони отримають можливість частину дня працювати в режимі віддаленого доступу, а для пошуку (створення) джерел додаткових доходів знайдеться цінний додатковий часовий ресурс.
Позбувшись статусу найманої особи, люди відчуватимуть себе більш вільними і водночас більш відповідальними у фінансовому плані за своє сьогодення і своє майбутнє. Це сприятиме отриманню нових виробних навичок, підвищенню освіти протягом усього життя, а також, сподіваємося, заохотить до частішого народження дітей, які зможуть допомагати батькам у старості, що завжди було у звичаї українського народу.
Для підвищення престижу сім’ї одночасно слід запровадити можливість подання річної сімейної декларації, надати можливість отримання податкових вирахувань на дітей незалежно від рівня доходу платника податку, зберегти і навіть розширити перелік витрат, що дозволяються для податкової знижки, що дозволить забезпечити справедливий рівень податкового навантаження для платників з різним кількісним складом сім’ї і заохотить людей до добровільного декларування.
Враховуючи, що при загальному декларуванні кількість декларантів зросте мінімум у 25 разів, тому для ефективної обробки такої кількості даних слід буде передбачити, що декларація подаватиметься в електронному вигляді, тобто, без особистого спілкування з податківцями
Отже, будуть створені умови для проведення так званого «нульового» декларування всіма громадянами своїх статків, що в подальшому дозволить виявляти невідповідність задекларованих доходів фактичним витратам. Здійсниться мрія бідних громадян про залучення до сплати податків багатіїв, які роками або взагалі не декларують доходи, або суттєво занижують їх розмір.
Це також фінансово підкріпить бюджет. Так, на нашу думку, запровадження декларування витрат за 2011 рік особами, уповноваженими на виконання функцій держави, стало одним із чинників, який сприяв збільшенню більше ніж на 30 % кількості осіб, які задекларували доходи понад 1 млн. гривень, не дивлячись на те, що кінця фінансової кризи ще не видно!
Тепер про мрії працівників бюджетного сектору щодо підвищення оплати праці. Що ж, і це легко можна здійснити - та ще й з одночасною економією коштів бюджету, якщо запровадити тимчасову повну (або часткову) пільгу з податку на доходи фізичних осіб для цієї категорії осіб, причому обійдеться без утиску для місцевих бюджетів від такої пільги.
Ініціативи щодо зниження ПДФО - це не новація”,- скажете ви, - такі пропозиції, як правило, не підтримуються з міркувань значних бюджетних втрат”. Так, дійсно, запропоноване зменшення ставки податку на доходи фізичних осіб з 15 (17) до 10 відсотків до доходу у формі заробітної плати медичних, педагогічних і науково-педагогічних працівників, які працюють у закладах державної та комунальної форми власності (законопроект реєстр. № 11105 від 27.08.2012, внесений народним депутатом України Яворівським В.О.) оцінювався за втратами бюджету в розмірі близько 2 млрд. гривень.
якщо спробувати трохи змінити підхід. Зазначені суми можливих втрат податку свідчать якраз про наявний суттєвий резерв для економії бюджетних коштів якщо для чергового підвищення реальної зарплати у бюджетній сфері використати той же механізм, що в даний час застосовується для військовослужбовців, а саме, спрямування утриманого податку (15%) з їх грошового забезпечення виключно на виплату із державного бюджету рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян у розмірі утриманого податку 15% (п.168.5 ст.168 Податкового Кодексу України).
nbsp; Пояснимо, як все працює. Із нарахованої військовослужбовцю суми грошового забезпечення, наприклад, у розмірі 1000 грн. утримується (сплачується) до місцевого бюджету податок у розмірі 150 грн. (15%), який надходить остаточно у доходи відповідного місцевого бюджету. Одночасно, утриманий податок повністю компенсується військовослужбовцю з державного бюджету. Тому, законом про Державний бюджет на відповідний рік встановлюється фінансування оплати праці військовослужбовцю за наведеним прикладом у розмірі 1150 грн., з них грошове забезпечення 1000 грн., включаючи податок на доходи фізичних осіб, сплачений до місцевого бюджету 150 грн., та компенсація цього податку 150 гривень.
а діючим нині механізмом планове підвищення окладів працівників бюджетної сфери відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 „Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери” супроводжується відповідним збільшенням надходжень ПДФО до місцевих бюджетів, профінансованим з державного або місцевого бюджету.
ому, враховуючи скруту бюджету в умовах ще не подоланої фінансової кризи, пропонується замість чергового номінального підвищення окладів, наприклад, на 5%, запровадити на один бюджетний рік пільгу з податку на доходи фізичних осіб, встановивши для працівників бюджетної сфери, тимчасово ставку на 5 відсоткових пунктів нижче, ніж загальна, наприклад, 10%. Також встановити, що одночасно працівнику бюджетної сфери сплачується компенсація як різниця між сумою утриманою із зарплати працівника податку за загальною ставкою (зараз вона дорівнює 15%(17%) та сумою податку, обчисленого за пільговою ставкою, за тією ж статтею видатків, що і заробітна плата.
Таким чином, фінансування „чистого” приросту на 5% реальної заробітної плати „ на руки” за рахунок компенсації податку, утриманого понад пільгову ставку, може бути досягнуто з економією: 1) 15% відсотків коштів, які необхідно було б передбачити для утримання податку на доходи фізичних осіб, 2) 40% коштів для сплати єдиного соціального внеску, у тому числі за рахунок роботодавця (36,76 %) та працівника (3,6 %), які за діючим законодавством не нараховуються на суму такої компенсації.
Тобто, фінансування у такий спосіб приросту реальної заробітної зарплати у розмірі 5% дає змогу досягти економії бюджетних коштів у розмірі близько 55% (15% + 40%), які за діючого у даний час способу номінального підвищення зарплати довелося б також передбачити у бюджеті, отже, ефект чистої економії бюджетних дорівнює 50 гривень на кожну гривню реального приросту зарплати (55% - 5%).
При цьому, в найближчій перспективі доцільно було б подумати про перехід на контрактну форму держслужби - з подовженням контракту кожного року як для найвищих чиновників, так і для службовців нижчого рангу - це надало б нового імпульсу для покращення професійної підготовки, і дозволило б маневрувати з чисельністю персоналу. А найкраще, щоб послуги з державного управління надавалися не найманими працівниками, а особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність у цій сфері. Турбота про імідж серед колег, конкурентне середовище, відсутність будь-якого службового тиску сприяло б підвищенню якості управлінських рішень.
Неважко помітити, що в усіх наведених міркуваннях проглядає бажання більшої економічної свободи для індивідуумів, а щодо податків, то ми поділяємо думку, що вони повинні забезпечувати тільки нижню межу оподаткування, що дозволяє державі взяти на себе фінансування мінімально допустимого обсягу суспільних благ, подальше зменшення якого загрожувало б її нормальному функціонуванню. В ідеалі функціонування соціальних видатків слід обмежити забезпеченням функціонування органів державної влади, міліції, армії, сили протипожежної, протиепідемічної безпеки та захисту від інших надзвичайних ризиків. Усе інше, включаючи підтримку незахищених співгромадян, профінансує бізнес і жителі громад, звичайно, коли їх доходи від економічної діяльності будуть достатніми.
„Держава не створена для устрою ватерклозетів”, - писав М.О. Бердяєв. Тобто, її призначення значно ширше простого матеріального облаштування матеріальної інфраструктури. І ніяка держава не створюється виключно декретом, держава має справжню, а не вигадану реальність. Держава служить таємничим цілям нації, що, як максимум, виявляються у прагненні стати месією для інших народів, об’єднавши їх під своїм проводом, а як мінімум - для самозбереження та розвитку народу, який утворив державу. Спогади про Киянську Русь (І тис. н.е.), про Русь Київську (ІІ тис. н.е.) - з літописів та з пам’яті народної не зітреш. Щоб досягти максимуму також і у ІІІ тисячолітті, необхідно успішно і скоріше пройти мінімум.
…Кажуть, римляни, чиї принципи права лягли у фундамент сучасних законодавчих систем більшості країн, часто зустрічалися, щоб поміж собою обговорювати конкретні ситуації, закони і формулювати необхідні зміни до них, постільки так вимагало життя.
Форма футурологічних змагань з питань бюджетного та податкового устрою України видалася нам найбільш пристосованою для незаангажованих гіпотез. А подальші дискусії на відповідному рівні дозволили б виявити найбільш сміливі і утопічні мрії. Бо, як не дивно, в історії збувається якраз саме те, що колись видавалося тільки утопією.
Савченко Тетяна,
Керівник ГО „Бердяєвський Дім” (м. Київ, Шевченківський р-н)