ФОНД Дианы Макаровой: ОСТАННЯ ЗБРОЯ
- Здравствуйтє. Моя фамілія бла-бла-бла... Могу я поговоріть с главой фонда Діани Макаровой?
- Я слухаю.
- Ми проводім анкєтірованіє волонтєров, нє моглі би ви отвєтіть...
- Хто це - ми?
- Служба бєзопасності Украіни.
і глазки хлоп-хлоп - аж чутно на другому кінці телефонного ефіру.
Такі дзвінки перед річницями Майдану. В нас намагаються взнати, чи збираємось ми на якусь ходу чи мітинг.
- Ви же понімаєтє, может бить всякоє... Ми би просілі вас удєржаться от провокацій...
Іноді без дзвінків. Просто починає погано працювати телефонний зв"язок. Булькає щось в трубці, часом гудить. На ключових словах іноді роз"єднується розмова.
Такі концерти перед річницями Майдану. В обов"язковому порядку.
А чи не планується чогось єтакого?
А чи не збираються на щось майданне?
... Те, про що пише Діма - я навіть бачу зараз його розгублене приголомшене обличчя. Хто міг чекати?
Читачі навіть не зрозуміли, що діється. Ми ошелешено шукали стрім, хоча б рядок в новинах.
Це не було провокацією в повному сенсі. Просто запалили шину. Нехай навіть не одну.
І спрацювала відмашка.
Палаюча шина - треба в"язати!
Треба знести в зародку це казна-що!
Не дай Боже повторення.
Хто, як не ми, знає, що таке Майдан... - ми ж чуємо ці думки. Ви чуєте?
Я чую.
Вони дуже голосні, ці панічні думки. Вони аж кричать на усю країну - тільки не Майдан!
Ми самі знаємо. Не Майдан. Не можна, доки війна. Отже, війна буде довгою.
Ми самі знаємо - Майдану не буде. Буде ще одна війна.
Нам нічого не лишилось. Ми в глухому куті. Наші гинуть на фронтах безкінечної війни, наші не можуть вийти з протестами. Кожен протест - це іскра Майдану.
Тільки не Майдан! - волають думки наших правителів, яких посадив на престоли саме Майдан.
Ми беззбройні перед цим глухим кутом. Нам не лишилось нічого, крім пам"яті про Майдан.
Але...
Але нам лишається ще оцей страх - страх наших правителів перед Майданом. І оця реакція на палаючу шину дуже добре показала, який насправді цей страх. Він безмежний. Це страх кінця.
Кінця зажертості можновладців на крові нашої війни.
Кінця рахунків на офшорах.
Кінця розкрадання і без того небагатої країни.
І знаєте - мені дуже подобається їхній страх.
Той страх - непогана наша зброя. Навіть якщо в нас лишається тільки вона.
... і наша пам"ять про Майдан.
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1300106543383377?notif_t=notify_me¬if_id=1484921945704954
https://www.facebook.com/fondDM/posts/1868977183361051?notif_t=notify_me_page¬if_id=1484824973389493
- Я слухаю.
- Ми проводім анкєтірованіє волонтєров, нє моглі би ви отвєтіть...
- Хто це - ми?
- Служба бєзопасності Украіни.
і глазки хлоп-хлоп - аж чутно на другому кінці телефонного ефіру.
Такі дзвінки перед річницями Майдану. В нас намагаються взнати, чи збираємось ми на якусь ходу чи мітинг.
- Ви же понімаєтє, может бить всякоє... Ми би просілі вас удєржаться от провокацій...
Іноді без дзвінків. Просто починає погано працювати телефонний зв"язок. Булькає щось в трубці, часом гудить. На ключових словах іноді роз"єднується розмова.
Такі концерти перед річницями Майдану. В обов"язковому порядку.
А чи не планується чогось єтакого?
А чи не збираються на щось майданне?
... Те, про що пише Діма - я навіть бачу зараз його розгублене приголомшене обличчя. Хто міг чекати?
Читачі навіть не зрозуміли, що діється. Ми ошелешено шукали стрім, хоча б рядок в новинах.
Це не було провокацією в повному сенсі. Просто запалили шину. Нехай навіть не одну.
І спрацювала відмашка.
Палаюча шина - треба в"язати!
Треба знести в зародку це казна-що!
Не дай Боже повторення.
Хто, як не ми, знає, що таке Майдан... - ми ж чуємо ці думки. Ви чуєте?
Я чую.
Вони дуже голосні, ці панічні думки. Вони аж кричать на усю країну - тільки не Майдан!
Ми самі знаємо. Не Майдан. Не можна, доки війна. Отже, війна буде довгою.
Ми самі знаємо - Майдану не буде. Буде ще одна війна.
Нам нічого не лишилось. Ми в глухому куті. Наші гинуть на фронтах безкінечної війни, наші не можуть вийти з протестами. Кожен протест - це іскра Майдану.
Тільки не Майдан! - волають думки наших правителів, яких посадив на престоли саме Майдан.
Ми беззбройні перед цим глухим кутом. Нам не лишилось нічого, крім пам"яті про Майдан.
Але...
Але нам лишається ще оцей страх - страх наших правителів перед Майданом. І оця реакція на палаючу шину дуже добре показала, який насправді цей страх. Він безмежний. Це страх кінця.
Кінця зажертості можновладців на крові нашої війни.
Кінця рахунків на офшорах.
Кінця розкрадання і без того небагатої країни.
І знаєте - мені дуже подобається їхній страх.
Той страх - непогана наша зброя. Навіть якщо в нас лишається тільки вона.
... і наша пам"ять про Майдан.
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1300106543383377?notif_t=notify_me¬if_id=1484921945704954
https://www.facebook.com/fondDM/posts/1868977183361051?notif_t=notify_me_page¬if_id=1484824973389493