Незбагненна історія про дивовижного чоловіка (Мирослав Дочинець. «Горянин»)
Originally posted by tretyak_igor at Незбагненна історія про дивовижного чоловіка (Мирослав Дочинець. «Горянин»)
Сестричка куми подарувала мені книгу Мирослава Дочинця «Горянин», мотивуючи це тим, що кожна закохана в гори людина мусить мати таку книгу вдома. Роман й насправді незрівнянний, я вже років з п’ятнадцять не читав такої світлої книги. Переповідати не буду, наведу лише один абзац. Думаю, якщо людина зробить бодай одне таке спостереження в житті, вона вже недаремно їла хліб…
«Пий там, де кінь п’є. Кінь поганої води не питиме ніколи. Стели постелю там, де кішка вкладається. Кусай садовину, котру червак торкнув. Сміло бери гриби, на які комашня сідає. Саджай дерево там, де кріт риє. Хату клади на місці, де змія вигрівається. Криницю копай там, де птиці кубляться в спеку. Лягай і вставай з курми - матимеш золоте зерно дня. Споживай багато зеленого - і матимеш спритні ноги й дуже серце, як у звіра. Плавай часто - і будеш на землі чутися, як риба у воді. Частіше поглядай у небо, ніж під ноги, - і будуть думки твої ясні й легкі. Більше мовчи, ніж говори, - і в душі твоїй поселиться тиша, а дух буде мирним і спокійним».
Мирослав Дочинець. Горянин. Води Господніх русел. - Ужгород: Карпатська вежа, 2012
Сестричка куми подарувала мені книгу Мирослава Дочинця «Горянин», мотивуючи це тим, що кожна закохана в гори людина мусить мати таку книгу вдома. Роман й насправді незрівнянний, я вже років з п’ятнадцять не читав такої світлої книги. Переповідати не буду, наведу лише один абзац. Думаю, якщо людина зробить бодай одне таке спостереження в житті, вона вже недаремно їла хліб…
«Пий там, де кінь п’є. Кінь поганої води не питиме ніколи. Стели постелю там, де кішка вкладається. Кусай садовину, котру червак торкнув. Сміло бери гриби, на які комашня сідає. Саджай дерево там, де кріт риє. Хату клади на місці, де змія вигрівається. Криницю копай там, де птиці кубляться в спеку. Лягай і вставай з курми - матимеш золоте зерно дня. Споживай багато зеленого - і матимеш спритні ноги й дуже серце, як у звіра. Плавай часто - і будеш на землі чутися, як риба у воді. Частіше поглядай у небо, ніж під ноги, - і будуть думки твої ясні й легкі. Більше мовчи, ніж говори, - і в душі твоїй поселиться тиша, а дух буде мирним і спокійним».
Мирослав Дочинець. Горянин. Води Господніх русел. - Ужгород: Карпатська вежа, 2012