Істерикам та істеричкам
Originally posted by dniprovska at Істерикам та істеричкам
Я не розумію істерик, які закатуються з приводу мінських перемовин. Полчища провокаторів та корисних ідіотів репетують, що з Путіним ні про що неможливо домовитися, і показують на пальцях, що окупанти не будуть виконувати умови резолюцій, що вони візьмуть Маріупіль, і.т.д, і.т.п.
Ну прям одні ви такі розумні. Тільки ви усвідомлюєте, що з Пуйлом ні про що неможливо домовитися, а наші очільники теперішні й колишні - наївні овечки, нічого цього не відають...
Треба твердо затямити, що Путлєра стримують ДВА однаково важливих і взаємопов'язаних чинники, а саме: євроатлантична спільнота з дубинкою санкцій і українські збройні сили, як забезпечують Залісся двохсотими і трьохсотими вантажами у "товарних колічєствах" і не дають окупантам безкарно топтати нашу землю.
Якщо відняти хоч один чинник - ми не виживемо. Ніхто нас замість нас боронити не буде. Принаймні поки що. Не прилетять сірі гуси з Атлантики і не заклюють стєрхове воїнство - самі, самі - це наша земля - нам її і своєю кровію орошати...
Але. Треба бути останнім недоумком, або негідником, щоб стверджувати, що Україна самотужки може впоратися зі скаженим російським ведмедем. Як тільки Москва побачить, що Україна не має належної політичної підтримки з боку США, ЄС та НАТО - нас мигом роздеруть на федеративне шмаття, а Крим візьмуть собі у якості сувеніру - не обольщайтеся. Тому Україна веде війну одночасно на двох фронтах: військовому та дипломатичному. І операції на цих двох ключових напрямках тісно взаємопов'язані і взаємообумовлені. Ті, хто намагається розділити військовий та дипломатичний аспекти, або провокатори, або не розуміють суті того, що відбувається.
Успіхи АТО дозволяють укладати більш-менш вигідні перемир'я з агресором при посередництві міжнародних структур. Тому наприкінці серпня усі зусилля провокаторів, до яких долучилася купа корисних ідіотів, були спрямовані на зрив роботи Генштабу в умовах масованого вторгнення російських регулярних військ, щоб дозволити Москві відвоювати якомога більшу територію Луганської та Донецької області і вийти на Дніпропетровськ, Харківщину та Запоріжжя, де знаходяться стратегічні економічні та інфраструктурні об'єкти.
Іловайський котел, судячи з усього, був приманкою, у яку планувалося затягти (на поміч) якомога більшу кількість українських вояків, щоб не вистачило сил на відбиття атак на інших - більш важливих - напрямках. А наступали "со всєх сторон": били і по Саур-Могилі, і по летовищах, і по Луганську, і по Приазов'ю, але кухаркам про це знати було не положено: уся увага мала бути прикута до Іловайська. Політичному та військовому керівництву була поставлена "вилка": або воно шле війська під Іловайськ, де ті гарантовано потраплять у кліщі, або втрачає рейтинги перед виборами і наражається на невдоволення громадськості, розбурханої істериками навколо штатної ситуації під Іловайськом.
Проте цей план повною мірою реалізувати не вдалося. Ми втримали стратегічні висоти - і на момент підписання угоди у Мінську під контролем окупантів був огризок території, який зі статегічної точки зору ніякої цінності не являв.
Істерики зараз знову кинуться репетувати і показувати на пальцях, що усіма цими бумажками Пуйло підітреться, ніякого перемир'я в окремих районах не буде, ще й Маріупіль захоплять.
Звичайно, не буде ніякого справжнього перемир'я, і Маріупіль московіти можуть взяти "на раз" - якщо захочуть. Вони і до Києва за бажанням дійдуть. Але штурмувати Маріупіль ПІСЛЯ угоди в Мінську, під якою посол РФ поставив свій автограф і отримати той же Маріупіль ДО підписання Угоди - це як кажуть в українській Одесі - дві великих різниці.
Якщо Путлєр полізе далі після підписання мінських угод - це буде новий етап санкцій, нове кровопускання агресивному ведмедику. Так, у короткостроковій перспективі ми можемо де-факто (але не де-юре!) втратити частину території, але чи зможе ослабленя і знекровлена санкціями Росія ці території тривалий час утримувати? Вони ж ними вдавляться!
І перестаньте кивати на фінську та російсько-грузинську війну.
Фіни, яких нам гарячі голови ставлять у приклад, після війни зі Сталіним втратила ДЕ-ЮРЕ 11% території. А Грузія, яка дала рішучу відсіч російському агресору, дипломатичну війну вщент програла, не змогла консолідувати навколо себе усе євроатлантичне співтовариство і Росія, отримавши все, чого бажала, вийшла з цієї війни безкарною, що лише розпалило її апетити.
Ми ж юридично нічого не втратили і виграємо дипломатичну війну з РФ з великим відривом. Втративши де-факто 2% території на Донбасі ми зберегли Армію і налаштували проти Росії весь цивілізований світ, що в середньостроковій перспективі матиме для неї фатальні наслідки.
Тому припиніть істерику - підіть зарядку зробіть - все ж корисніше, ніж з'жджати з глузду перед монітором. Та й зір псується - як потім у окупанта поцілити? ;)
Я не розумію істерик, які закатуються з приводу мінських перемовин. Полчища провокаторів та корисних ідіотів репетують, що з Путіним ні про що неможливо домовитися, і показують на пальцях, що окупанти не будуть виконувати умови резолюцій, що вони візьмуть Маріупіль, і.т.д, і.т.п.
Ну прям одні ви такі розумні. Тільки ви усвідомлюєте, що з Пуйлом ні про що неможливо домовитися, а наші очільники теперішні й колишні - наївні овечки, нічого цього не відають...
Треба твердо затямити, що Путлєра стримують ДВА однаково важливих і взаємопов'язаних чинники, а саме: євроатлантична спільнота з дубинкою санкцій і українські збройні сили, як забезпечують Залісся двохсотими і трьохсотими вантажами у "товарних колічєствах" і не дають окупантам безкарно топтати нашу землю.
Якщо відняти хоч один чинник - ми не виживемо. Ніхто нас замість нас боронити не буде. Принаймні поки що. Не прилетять сірі гуси з Атлантики і не заклюють стєрхове воїнство - самі, самі - це наша земля - нам її і своєю кровію орошати...
Але. Треба бути останнім недоумком, або негідником, щоб стверджувати, що Україна самотужки може впоратися зі скаженим російським ведмедем. Як тільки Москва побачить, що Україна не має належної політичної підтримки з боку США, ЄС та НАТО - нас мигом роздеруть на федеративне шмаття, а Крим візьмуть собі у якості сувеніру - не обольщайтеся. Тому Україна веде війну одночасно на двох фронтах: військовому та дипломатичному. І операції на цих двох ключових напрямках тісно взаємопов'язані і взаємообумовлені. Ті, хто намагається розділити військовий та дипломатичний аспекти, або провокатори, або не розуміють суті того, що відбувається.
Успіхи АТО дозволяють укладати більш-менш вигідні перемир'я з агресором при посередництві міжнародних структур. Тому наприкінці серпня усі зусилля провокаторів, до яких долучилася купа корисних ідіотів, були спрямовані на зрив роботи Генштабу в умовах масованого вторгнення російських регулярних військ, щоб дозволити Москві відвоювати якомога більшу територію Луганської та Донецької області і вийти на Дніпропетровськ, Харківщину та Запоріжжя, де знаходяться стратегічні економічні та інфраструктурні об'єкти.
Іловайський котел, судячи з усього, був приманкою, у яку планувалося затягти (на поміч) якомога більшу кількість українських вояків, щоб не вистачило сил на відбиття атак на інших - більш важливих - напрямках. А наступали "со всєх сторон": били і по Саур-Могилі, і по летовищах, і по Луганську, і по Приазов'ю, але кухаркам про це знати було не положено: уся увага мала бути прикута до Іловайська. Політичному та військовому керівництву була поставлена "вилка": або воно шле війська під Іловайськ, де ті гарантовано потраплять у кліщі, або втрачає рейтинги перед виборами і наражається на невдоволення громадськості, розбурханої істериками навколо штатної ситуації під Іловайськом.
Проте цей план повною мірою реалізувати не вдалося. Ми втримали стратегічні висоти - і на момент підписання угоди у Мінську під контролем окупантів був огризок території, який зі статегічної точки зору ніякої цінності не являв.
Істерики зараз знову кинуться репетувати і показувати на пальцях, що усіма цими бумажками Пуйло підітреться, ніякого перемир'я в окремих районах не буде, ще й Маріупіль захоплять.
Звичайно, не буде ніякого справжнього перемир'я, і Маріупіль московіти можуть взяти "на раз" - якщо захочуть. Вони і до Києва за бажанням дійдуть. Але штурмувати Маріупіль ПІСЛЯ угоди в Мінську, під якою посол РФ поставив свій автограф і отримати той же Маріупіль ДО підписання Угоди - це як кажуть в українській Одесі - дві великих різниці.
Якщо Путлєр полізе далі після підписання мінських угод - це буде новий етап санкцій, нове кровопускання агресивному ведмедику. Так, у короткостроковій перспективі ми можемо де-факто (але не де-юре!) втратити частину території, але чи зможе ослабленя і знекровлена санкціями Росія ці території тривалий час утримувати? Вони ж ними вдавляться!
І перестаньте кивати на фінську та російсько-грузинську війну.
Фіни, яких нам гарячі голови ставлять у приклад, після війни зі Сталіним втратила ДЕ-ЮРЕ 11% території. А Грузія, яка дала рішучу відсіч російському агресору, дипломатичну війну вщент програла, не змогла консолідувати навколо себе усе євроатлантичне співтовариство і Росія, отримавши все, чого бажала, вийшла з цієї війни безкарною, що лише розпалило її апетити.
Ми ж юридично нічого не втратили і виграємо дипломатичну війну з РФ з великим відривом. Втративши де-факто 2% території на Донбасі ми зберегли Армію і налаштували проти Росії весь цивілізований світ, що в середньостроковій перспективі матиме для неї фатальні наслідки.
Тому припиніть істерику - підіть зарядку зробіть - все ж корисніше, ніж з'жджати з глузду перед монітором. Та й зір псується - як потім у окупанта поцілити? ;)