Ще один крок, щоб вирватися з "русского мира"
Шановні учасники, хочу звернути увагу на проблему, яка, можливо, комусь видасться дражливою, оскільки більшість записів у цій спільноті написано російською. Як і багато україномовних, я толерантно ставлюсь до російської. Але натрапивши на міркування одного патріота, чий патріотизм аж ніяк не збираюсь ставити під сумнів, відчула, що необхідно обговорити декотрі принципові моменти, що стосуються національного самовизначення.
horoshiyblog привернув увагу до цікавого запитання: "А чо это вы (проклятые хохлы) на русском пишете?! Пишите на мове!"
Однак відповідь на нього виглядає непереконливо, це радше спроба уникнути відповіді, примітивізувавши обговорення. А питання зараз стає особливо актуальним, причому задають його далеко не тільки ідіоти. Насамперед, російськомовні українські патріоти дещо спантеличують і україномовних. Звісно, розуміючи наслідки попередньої тривалої русифікації, а також те, що мовні звички формуються під впливом різних чинників, більшість україномовних толерантно ставляться до тих, хто заявляє про свій патріотизм, але спілкується російською. Проте подумки, мабуть, багато україномовних відмічають певну непослідовність російськомовних патріотів України. У мирний час ця непослідовність сприймалась досить терпимо, оскільки були сподівання шляхом плавної українізації поступово дедалі більше дистанціюватись від Росії. Однак тепер, коли російське вторгнення прикривається риторикою про захист російськомовних, мова хоч-не-хоч стає не просто особистим уподобанням, а й питанням політики.
Ватники в даному разі досить влучно підмітили непослідовність російськомовних українських патріотів. Поки людина спілкується російською, вона тим самим де-факто підкреслює пріоритетність російської мови перед українською, і дає підстави для ватників стверджувати, що українці - це лише зіпсовані росіяни, українська мова - штучний конструкт, не потрібний самим українцям тощо. Тим самим ватники зайвий раз переконуються, що агресія проти України виправдана, адже там живуть такі ж самі росіяни, тільки з промитими американською пропагандою (чи пропагандою австрійського генштабу) мізками.
Від російськомовних українців можна почути заперечення, що російська мова належить не тільки росіянам, так само, як англійською розмовляють не тільки в Англії. Однак при цьому забувають, що не існує окремих американської, канадської, австралійської мови; до того ж не враховують, що в сучасному світі намагаються відродити навіть мови, які завдяки політиці колишніх імперських країн постраждали значно сильніше за українську (гельська в Ірландії, ретороманська в Швейцарії тощо). Здається, за останні кілька десятиріч не було жодного випадку, коли б якась нація успішно звільнилась від колоніального впливу і водночас після здобуття незалежності співвідношення національної мови і мови колонізаторів змінилось на користь мови колонізаторів.
Ще один аргумент, який траплявся ще за радянських часів, полягає у більшій поширеності російської. horoshiyblog сформулював це з відвертістю, гідною російських шовіністів:
Так на каком языке нужно писать чтобы все поняли? Конечно на русском.
Я не раз чула щось подібне на початку 90-х від людей, які відверто ненавиділи українську: "говори на том языке, который все понимают", "у вас такие интересные книги, издавали бы на русском, зачем создавать искусственные проблемы для читателей" (цю фразу сказали співробітникам видавництва, де працює моя мама, на книжковій виставці у Донецьку десять років тому). Ясна річ, ватники свято переконані, що українська мова має поступитись перед "общепонятным". От тільки важко збагнути, навіщо їм підігрують українські патріоти. До того ж, якщо бути послідовним, то щоб всі зрозуміли, слід писати, звичайно ж, англійською. Російська є "общепонятным" для тих, хто знаходиться в межах "русского мира", тільки прикро, коли для українців світ також обмежуватиметься русскім міром - ватники прагнуть саме до цього, однак ми ж вже європейці, тож звикаймо до норм ширшого світу. Багато європейців непогано володіють англійською, однак не відмовляються заради неї від своїх мов.
Звичайно, патріотизм полягає не лише у використанні української мови, але не забуваймо, що вона - важливий компонент українськості. Особливо актуально це зараз. Ми намагаємось уникати російських товарів, якщо є український аналог. Було б непогано, якби російськомовні усвідомлювали, що той же принцип стосується і нематеріальної сфери: коли вони спілкуються російською, тим самим мимоволі підтримують думку, що мова держави, яка нам, по суті, оголосила війну, є кращою (зручнішою, вигіднішою), ніж мова нашої держави. Звичайно, різко відмовитись від російської вдасться не всім, так само, як і не кожному вдається на 100% виключити зі свого споживчого кошика російські товари. Але це не підстава заявляти, що нам все одно, чиї товари купувати. До речі, прикметно, що ті, хто стверджує "да разве не все равно, на каком языке разговаривать?" зазвичай кажуть це російською.
І коли зараз, після майже піврічної російської агресії, чую, щось типу
Язык - это не более чем региональная принадлежность в Украине на которую никто никогда не обращает внимания.
мене просто шокує, що людина ніяк не хоче звернути увагу на очевидний факт: російська агресія триває саме в найбільш російськомовному регіоні. Навіть найупоротішому ватнику інстинкт самозбереження підкаже, що, наприклад, до Львова зі зброєю потикатись не варто. Так що виявилось, що мова захищає. Львівські чи тернопільські мешканці не ховаються в підвалах, не здригаються від канонад за вікном і не живуть в гуртожитках в інших областях, покинувши свою квартиру. Шкода, що Донбас вчасно не запозичив цю регіональну властивість, зараз би там не гинули мирні мешканці й хлопці із інших регіонів. Але краще пізно, ніж ніколи.
Хочу нагадати ініціативу, яка виникла кілька років тому: Зроби подарунок Україні, переходь на українську! Розумію, що для декого це пов'язано з незручностями, комусь незвично, хтось боїться втратити читачів. Але ж можна принаймні збільшити відсоток україномовного контенту в своєму журналі чи дублювати записи обома мовами. Припускаю, що ваші російські друзі, які співчувають Україні, в теперішній ситуації з розумінням поставляться до україномовних записів, при потребі користуючись електронним перекладачем. Та й до ватників, може, щось дійде, коли дедалі більше українців писатимуть українською - адже це буде свідченням, що Україна не бажає належати до "русского мира".
horoshiyblog привернув увагу до цікавого запитання: "А чо это вы (проклятые хохлы) на русском пишете?! Пишите на мове!"
Однак відповідь на нього виглядає непереконливо, це радше спроба уникнути відповіді, примітивізувавши обговорення. А питання зараз стає особливо актуальним, причому задають його далеко не тільки ідіоти. Насамперед, російськомовні українські патріоти дещо спантеличують і україномовних. Звісно, розуміючи наслідки попередньої тривалої русифікації, а також те, що мовні звички формуються під впливом різних чинників, більшість україномовних толерантно ставляться до тих, хто заявляє про свій патріотизм, але спілкується російською. Проте подумки, мабуть, багато україномовних відмічають певну непослідовність російськомовних патріотів України. У мирний час ця непослідовність сприймалась досить терпимо, оскільки були сподівання шляхом плавної українізації поступово дедалі більше дистанціюватись від Росії. Однак тепер, коли російське вторгнення прикривається риторикою про захист російськомовних, мова хоч-не-хоч стає не просто особистим уподобанням, а й питанням політики.
Ватники в даному разі досить влучно підмітили непослідовність російськомовних українських патріотів. Поки людина спілкується російською, вона тим самим де-факто підкреслює пріоритетність російської мови перед українською, і дає підстави для ватників стверджувати, що українці - це лише зіпсовані росіяни, українська мова - штучний конструкт, не потрібний самим українцям тощо. Тим самим ватники зайвий раз переконуються, що агресія проти України виправдана, адже там живуть такі ж самі росіяни, тільки з промитими американською пропагандою (чи пропагандою австрійського генштабу) мізками.
Від російськомовних українців можна почути заперечення, що російська мова належить не тільки росіянам, так само, як англійською розмовляють не тільки в Англії. Однак при цьому забувають, що не існує окремих американської, канадської, австралійської мови; до того ж не враховують, що в сучасному світі намагаються відродити навіть мови, які завдяки політиці колишніх імперських країн постраждали значно сильніше за українську (гельська в Ірландії, ретороманська в Швейцарії тощо). Здається, за останні кілька десятиріч не було жодного випадку, коли б якась нація успішно звільнилась від колоніального впливу і водночас після здобуття незалежності співвідношення національної мови і мови колонізаторів змінилось на користь мови колонізаторів.
Ще один аргумент, який траплявся ще за радянських часів, полягає у більшій поширеності російської. horoshiyblog сформулював це з відвертістю, гідною російських шовіністів:
Так на каком языке нужно писать чтобы все поняли? Конечно на русском.
Я не раз чула щось подібне на початку 90-х від людей, які відверто ненавиділи українську: "говори на том языке, который все понимают", "у вас такие интересные книги, издавали бы на русском, зачем создавать искусственные проблемы для читателей" (цю фразу сказали співробітникам видавництва, де працює моя мама, на книжковій виставці у Донецьку десять років тому). Ясна річ, ватники свято переконані, що українська мова має поступитись перед "общепонятным". От тільки важко збагнути, навіщо їм підігрують українські патріоти. До того ж, якщо бути послідовним, то щоб всі зрозуміли, слід писати, звичайно ж, англійською. Російська є "общепонятным" для тих, хто знаходиться в межах "русского мира", тільки прикро, коли для українців світ також обмежуватиметься русскім міром - ватники прагнуть саме до цього, однак ми ж вже європейці, тож звикаймо до норм ширшого світу. Багато європейців непогано володіють англійською, однак не відмовляються заради неї від своїх мов.
Звичайно, патріотизм полягає не лише у використанні української мови, але не забуваймо, що вона - важливий компонент українськості. Особливо актуально це зараз. Ми намагаємось уникати російських товарів, якщо є український аналог. Було б непогано, якби російськомовні усвідомлювали, що той же принцип стосується і нематеріальної сфери: коли вони спілкуються російською, тим самим мимоволі підтримують думку, що мова держави, яка нам, по суті, оголосила війну, є кращою (зручнішою, вигіднішою), ніж мова нашої держави. Звичайно, різко відмовитись від російської вдасться не всім, так само, як і не кожному вдається на 100% виключити зі свого споживчого кошика російські товари. Але це не підстава заявляти, що нам все одно, чиї товари купувати. До речі, прикметно, що ті, хто стверджує "да разве не все равно, на каком языке разговаривать?" зазвичай кажуть це російською.
І коли зараз, після майже піврічної російської агресії, чую, щось типу
Язык - это не более чем региональная принадлежность в Украине на которую никто никогда не обращает внимания.
мене просто шокує, що людина ніяк не хоче звернути увагу на очевидний факт: російська агресія триває саме в найбільш російськомовному регіоні. Навіть найупоротішому ватнику інстинкт самозбереження підкаже, що, наприклад, до Львова зі зброєю потикатись не варто. Так що виявилось, що мова захищає. Львівські чи тернопільські мешканці не ховаються в підвалах, не здригаються від канонад за вікном і не живуть в гуртожитках в інших областях, покинувши свою квартиру. Шкода, що Донбас вчасно не запозичив цю регіональну властивість, зараз би там не гинули мирні мешканці й хлопці із інших регіонів. Але краще пізно, ніж ніколи.
Хочу нагадати ініціативу, яка виникла кілька років тому: Зроби подарунок Україні, переходь на українську! Розумію, що для декого це пов'язано з незручностями, комусь незвично, хтось боїться втратити читачів. Але ж можна принаймні збільшити відсоток україномовного контенту в своєму журналі чи дублювати записи обома мовами. Припускаю, що ваші російські друзі, які співчувають Україні, в теперішній ситуації з розумінням поставляться до україномовних записів, при потребі користуючись електронним перекладачем. Та й до ватників, може, щось дійде, коли дедалі більше українців писатимуть українською - адже це буде свідченням, що Україна не бажає належати до "русского мира".