Панцир і шпичаки
Originally posted by sabrina_lite at Панцир і шпичаки
Увага: зміст даного тексту має дуже низький рівень толерантности.
Не можна бути героєм, воюючи проти Вітчизни
Віктор Гюго
Я вже писала про те, що на сьогоднішній день в нашій країні фактично йде неоголошена війна між небайдужими громадянами і зовнішнім агресором, який не досить вдало маскується під місцеве населення. Але я хотіла б сказати дещо не про самих інтервентів, а про тих, хто, проживши все своє життя на цій землі, допомагає зайдам розколювати і поглинати мою Батьківщину - про колаборантів. В інтернеті вже не перший день точаться дискусії з приводу того, хто ж саме загинув у полум'ї одеського протистояння - чи місцеві жителі, чи провокатори-гастролери. Всяка наволоч верещить, що майданіські бойовики спалили мирних городян, наші доводять, ща ультраси нікого не палили, та й узагалі пожежа сталася через необережні (??) дії загиблих. Хай там як, але особисто я не маю щодо цієї історії сентиментів. Правда, як завжди, десь посередині. Колоради погоріли не без участи прихильників єдиної України, однак цілком вірогідною мені видається та версія, що їх навмисне повели на заклання, і заклали їх свої ж. І це були аж ніяк не "корінні одесити". А навіть якщо й вони, це їх не виправдовує. І ось чому. Сьогодні я побачила фотографію зі Слов'янська.
Декого такий знімок може розчулити: ось, дивіться, простий народ таки підтримує заїжджих провокаторів, навіть жінки взялися до зброї тощо. Але не мене. Бо всі громадяни України, які добровільно стали на бік окупантів, не викликають ані найменшого співчуття.
Вони виступили проти України. Вони виступили проти її територіальної цілісности. Вони свідомо стали поруч з тими, хто хоче знищити наш суверенітет. Вони ходять по вулицях наших міст з криками "Это русский город!", вони (роззуйте очі!!) діють під прапорами иншої держави. Вони свідомо борються проти моєї Батьківщини. Чому я повинна їх толерувати? Чому я повинна толерувати злодія, який планує обікрасти, а то й спалити мою домівку? Колаборація - злочин і ганьба, за яку треба карати. І тому ніякі дідусі й бабусі, що зупиняють колони української бронетехніки, не викличуть в мене ані захвату, ані поваги.
Хто читав роман Віктора Гюго "Дев'яносто третій рік", памятає, ким був Лантенак: французький дворянин, що воював з республіканцями і хотів привести у Францію англійський десант. Говен, його онук, не міг пробачити дідові такого підлого наміру, і мав рацію бо не можна бути толерантним до того, хто заповзявся розтоптати твою Вітчизну.
Революція перемогла. Агресор має бути розбитий. Вандея має бути придушена. З нами Бог і свобода.
Амінь.
Увага: зміст даного тексту має дуже низький рівень толерантности.
Не можна бути героєм, воюючи проти Вітчизни
Віктор Гюго
Я вже писала про те, що на сьогоднішній день в нашій країні фактично йде неоголошена війна між небайдужими громадянами і зовнішнім агресором, який не досить вдало маскується під місцеве населення. Але я хотіла б сказати дещо не про самих інтервентів, а про тих, хто, проживши все своє життя на цій землі, допомагає зайдам розколювати і поглинати мою Батьківщину - про колаборантів. В інтернеті вже не перший день точаться дискусії з приводу того, хто ж саме загинув у полум'ї одеського протистояння - чи місцеві жителі, чи провокатори-гастролери. Всяка наволоч верещить, що майданіські бойовики спалили мирних городян, наші доводять, ща ультраси нікого не палили, та й узагалі пожежа сталася через необережні (??) дії загиблих. Хай там як, але особисто я не маю щодо цієї історії сентиментів. Правда, як завжди, десь посередині. Колоради погоріли не без участи прихильників єдиної України, однак цілком вірогідною мені видається та версія, що їх навмисне повели на заклання, і заклали їх свої ж. І це були аж ніяк не "корінні одесити". А навіть якщо й вони, це їх не виправдовує. І ось чому. Сьогодні я побачила фотографію зі Слов'янська.
Декого такий знімок може розчулити: ось, дивіться, простий народ таки підтримує заїжджих провокаторів, навіть жінки взялися до зброї тощо. Але не мене. Бо всі громадяни України, які добровільно стали на бік окупантів, не викликають ані найменшого співчуття.
Вони виступили проти України. Вони виступили проти її територіальної цілісности. Вони свідомо стали поруч з тими, хто хоче знищити наш суверенітет. Вони ходять по вулицях наших міст з криками "Это русский город!", вони (роззуйте очі!!) діють під прапорами иншої держави. Вони свідомо борються проти моєї Батьківщини. Чому я повинна їх толерувати? Чому я повинна толерувати злодія, який планує обікрасти, а то й спалити мою домівку? Колаборація - злочин і ганьба, за яку треба карати. І тому ніякі дідусі й бабусі, що зупиняють колони української бронетехніки, не викличуть в мене ані захвату, ані поваги.
Хто читав роман Віктора Гюго "Дев'яносто третій рік", памятає, ким був Лантенак: французький дворянин, що воював з республіканцями і хотів привести у Францію англійський десант. Говен, його онук, не міг пробачити дідові такого підлого наміру, і мав рацію бо не можна бути толерантним до того, хто заповзявся розтоптати твою Вітчизну.
Революція перемогла. Агресор має бути розбитий. Вандея має бути придушена. З нами Бог і свобода.
Амінь.