Дих

Apr 09, 2014 13:49

Оригинал взят у krajzer в Дих
.

Дих дідиху
   із тих,
        приморочних,
  не розвіднілих вкраднів,
що за вкраїною людей,
 де все житьло
               плекає роздмухи любощ,
примружуючи з пустощів зорчі,
                       від похитьку його завзяття;
весняній весельчаті намагав
                                     незграбнів
чорнечим погвалтом наврочити,
аж, поки не вгодив ся
            у багаття…
Диви: круки, шпаки, грачи -
                    всі чорнії;
      цієї ранні -
      неначе з диму тих вогнів,
що ними спалено було йо-зло,
                              далебі мрячих,
 несамовито неохопих с хочі
                                                  владнів;
                                              але ж -
злетіли вдомку дзьобати хробач:
                         щоб загуло…
                                   загоїти…
прокласти стежку,
                з неба до землі:
                                    пробач!..
Вона всіх прийме, вибачить,
                               якщо -
    ті спечні похлебці
    для пуголовків -
            в глибинцях латаття,
               змережимо,
до межі паморозків свіжих;
та й червоно-чорний терен,
    за все, що згаяно,
                          впереливки,
    не забаримось -
          зберемо…
.

.

поезія

Previous post Next post
Up