Єдине

[krajzer]

Оригинал взят у krajzer в Єдине
.

Єдине, що то робимо усі:
          ми - є;
плазуючи гадобою,
                паркі худобами,
співучи, начеби пташинь;
             задумливі суглобиной,
як гойдяно...
Ач, суне злішень
             з тих степів,
    що чорні від незрощи,
                      бо - пороблено...
Грудяною росньою
                маємо насіяти самі,
                             щоб відлягло:
те ясне серце, в глибині -
           рясне, та втомлене...
Гудою дме до волі
                       звіючий бугай;
                 по воду йде,
         аж ні -
замалко вистигли йому землі,
             він хвилі й оре...
Але!
Всі - сердим, чулим, чуємо,
                      яко воно реве,
і чорні крила надягаємо на щогли,
                     ще й, з дідьків -
        пазурі:
        веди, святий Юрко,
вздовож змієвих валів!
                             Підпереземось,
                             пішники, у них,
посадимо, ще раз,
                як ти навчив,
лускату зазішень
            на добрий пасок віри
                                  гречних козарлів,
            в останнє,
            у гостинне море...

.