Повітря волі
Originally posted by dzhmil at Повітря волі
У нас повіяло волею. Справжньою, а не уявною, не "досрочним освобождєнієм за хорошеє повєдєніє", як 1991 року.
Маленький у масштабах цілої країни і начебто слабкий столичний Майдан Незалежності повалив адептів Золотого Унітазу.
Мені доси здається, що це сон. Не знаю, в кого як, але того, що сталося в один-єдиний день, 22 лютого 2014 року, прорахувати було неможливо. Все сталося спонтанно, швидко, тож, інакше, як дивом, це не назвати.
«От бачите, - сказав Патріарх Філарет, - ми тільки-но припинили поминання влади Церквою, і влада впала». Не треба легковажити церковними поминаннями. В цьому контексті забавним виглядає одна з версій теперішнього місцезнаходження біглого Овоча - в якомусь монастирі МП.
Шапкокрад виявився ще більшим дебілом, ніж можна було уявити. Кожен його крок, від листопада місяця, був невірним, як наче хтось підштовхував цей Тупий Важкий Предмет до прірви. Але те, що Київське Повстання каталізує області, що Януковича зречуться найближчі «товариші», що він, як у дешевому кіно, тікатиме зі своєї «резиденції» на гелікоптері, що там знайдуть гори компромату, що Верховна Рада ухвалить звільнення Юлії Тимошенко та скасує «резидентство» Януковича, що пшонки, табачніки, калісніченки, царьови та інші захарченки дриснуть за східний кордон, не очікував ніхто, все сталося зненацька, за порухом руки Господньої.
Сталося те, про що, здавалося б, раніше і мріяти не було сенсу. Юлія Володимирівна на волі! У Січеславі завалили пам’ятник Лєніну! У Кам’янському завалили! В одному з червоних заповідників!
Падіння ідола
У п’ятницю ввечері я був на центральному майдані Січеслава, але мені здалося, що це звичайний мітинг, не дуже великий. Принаймні, під час Помаранчевої революції натовпи були більші. Але, мабуть, народ тільки підтягувався, тому що… Короче, наступне покоління виявилося крутіше від нас. Ми в 2004 році тільки покричали, що, мовляв, «скоро ніяких Члєнінів тут не буде!», а вони в 2014 здійснили все, як треба.
Я ж тим часом попростував додому і за клопотами геть про все забув. Наступного ранку була Поминальна субота, мені треба було їхати до храму, я прокинувся, як підстрелений, о п’ятій годині і, щоб нікого не будити, не вмикав ані комп’ютера, ані телевізора. В церкві зрання людей ще небагато, присмерк, тиша, я ходжу, лампадки запалюю, в чайник воду наливаю, словом, благодать, як раптом вбігає якась скуйовджена жінка з оооотакою посмішкою на обличчі і голосно промовляє:
- Слава Ісусу Христу!!
- Навіки Слава Богу, - кажу і думаю, зараз запитає, чи можна свічки з собою з церкви забирати і дома їх знову запалювати і чи до кінця вони мають там згоріти, чи можна загасити, а потім знову запалювати (це питання апріорно нерозв’язуване для наших парафіянок). А вона:
- Слава Україні!
- Героям Слава!
- Ну що, скинули дєдушку-то, - каже. - Вітаю вас з празднічком, святой отець!
Ну, тут я одразу все і допетрив.
- Та я не святой, і празднічка нема, але яка, втім, різниця.
До речі, ця жінка - хрещена єврейка, викладачка ДІІТу.
Вже не знаю, що вона там викладає, мабуть, філософію.
На службі, як годиться, поминали «загиблих на Майдані, за волю України».
І далі вдень - шквал інформації: Юля на свободі (і це моє прохання спрацювало!), Овоч у бігах. Хтось згаряча вважає, що його вже пристрелили, а як ні, то незабаром пристрелять.
Що за кисла доля: двічі в житті так обісратися!
У Харкові Допа і Гепа зібрали було збіговисько, де оголосили, що наче від’єднують Харківську область від України. Наступна новина - Допа і Гепа вилетіли за кордон України. В Межигір’ї порожньо, заходи, хто хоче. Всім демонструють скарби Овоча: золоті монети, автівки інше.
В Січеславі хитрий жук Іван Куліченко швидко заявив, що він «з народом», що ніякого сепаратизму, що «зберігайте спокій».
Патріарх Філарет ще раз звертається до притомних емпешників припинити клеїти дурня та повертатися з розколу до Київського Патріархату.
Ввечері на вулиці чутно як десяток голосів десь вигукує:
- Юля! Юля! Юля!
Характерний напис
Навмисно підійшов до колишнього пам’ятника Лєніну. З постаменту збито літери. Фарбою напис - «Площа Героїв Майдану». Фотографії загиблих повстанців. Ще напис - «Героям Пам'ять». Люди несуть живі квіти, кладуть під світлини. Всі мовчать - незрозуміло, що в них на душі. Може, й за «лукичем» сумують.
Коли валили пам’ятник, якийсь дебіл витягнув пістолет, але його хутко скрутили. (А сьогодні в Одесі все ж таки стріляли - двох активістів неначе убито…)
На місці фігури, під тиском сильного вітру - Прапор України.
Повітря після теплих днів знову холоне, пролітає сніг.
WebCounter For Free
У нас повіяло волею. Справжньою, а не уявною, не "досрочним освобождєнієм за хорошеє повєдєніє", як 1991 року.
Маленький у масштабах цілої країни і начебто слабкий столичний Майдан Незалежності повалив адептів Золотого Унітазу.
Мені доси здається, що це сон. Не знаю, в кого як, але того, що сталося в один-єдиний день, 22 лютого 2014 року, прорахувати було неможливо. Все сталося спонтанно, швидко, тож, інакше, як дивом, це не назвати.
«От бачите, - сказав Патріарх Філарет, - ми тільки-но припинили поминання влади Церквою, і влада впала». Не треба легковажити церковними поминаннями. В цьому контексті забавним виглядає одна з версій теперішнього місцезнаходження біглого Овоча - в якомусь монастирі МП.
Шапкокрад виявився ще більшим дебілом, ніж можна було уявити. Кожен його крок, від листопада місяця, був невірним, як наче хтось підштовхував цей Тупий Важкий Предмет до прірви. Але те, що Київське Повстання каталізує області, що Януковича зречуться найближчі «товариші», що він, як у дешевому кіно, тікатиме зі своєї «резиденції» на гелікоптері, що там знайдуть гори компромату, що Верховна Рада ухвалить звільнення Юлії Тимошенко та скасує «резидентство» Януковича, що пшонки, табачніки, калісніченки, царьови та інші захарченки дриснуть за східний кордон, не очікував ніхто, все сталося зненацька, за порухом руки Господньої.
Сталося те, про що, здавалося б, раніше і мріяти не було сенсу. Юлія Володимирівна на волі! У Січеславі завалили пам’ятник Лєніну! У Кам’янському завалили! В одному з червоних заповідників!
Падіння ідола
У п’ятницю ввечері я був на центральному майдані Січеслава, але мені здалося, що це звичайний мітинг, не дуже великий. Принаймні, під час Помаранчевої революції натовпи були більші. Але, мабуть, народ тільки підтягувався, тому що… Короче, наступне покоління виявилося крутіше від нас. Ми в 2004 році тільки покричали, що, мовляв, «скоро ніяких Члєнінів тут не буде!», а вони в 2014 здійснили все, як треба.
Я ж тим часом попростував додому і за клопотами геть про все забув. Наступного ранку була Поминальна субота, мені треба було їхати до храму, я прокинувся, як підстрелений, о п’ятій годині і, щоб нікого не будити, не вмикав ані комп’ютера, ані телевізора. В церкві зрання людей ще небагато, присмерк, тиша, я ходжу, лампадки запалюю, в чайник воду наливаю, словом, благодать, як раптом вбігає якась скуйовджена жінка з оооотакою посмішкою на обличчі і голосно промовляє:
- Слава Ісусу Христу!!
- Навіки Слава Богу, - кажу і думаю, зараз запитає, чи можна свічки з собою з церкви забирати і дома їх знову запалювати і чи до кінця вони мають там згоріти, чи можна загасити, а потім знову запалювати (це питання апріорно нерозв’язуване для наших парафіянок). А вона:
- Слава Україні!
- Героям Слава!
- Ну що, скинули дєдушку-то, - каже. - Вітаю вас з празднічком, святой отець!
Ну, тут я одразу все і допетрив.
- Та я не святой, і празднічка нема, але яка, втім, різниця.
До речі, ця жінка - хрещена єврейка, викладачка ДІІТу.
Вже не знаю, що вона там викладає, мабуть, філософію.
На службі, як годиться, поминали «загиблих на Майдані, за волю України».
І далі вдень - шквал інформації: Юля на свободі (і це моє прохання спрацювало!), Овоч у бігах. Хтось згаряча вважає, що його вже пристрелили, а як ні, то незабаром пристрелять.
Що за кисла доля: двічі в житті так обісратися!
У Харкові Допа і Гепа зібрали було збіговисько, де оголосили, що наче від’єднують Харківську область від України. Наступна новина - Допа і Гепа вилетіли за кордон України. В Межигір’ї порожньо, заходи, хто хоче. Всім демонструють скарби Овоча: золоті монети, автівки інше.
В Січеславі хитрий жук Іван Куліченко швидко заявив, що він «з народом», що ніякого сепаратизму, що «зберігайте спокій».
Патріарх Філарет ще раз звертається до притомних емпешників припинити клеїти дурня та повертатися з розколу до Київського Патріархату.
Ввечері на вулиці чутно як десяток голосів десь вигукує:
- Юля! Юля! Юля!
Характерний напис
Навмисно підійшов до колишнього пам’ятника Лєніну. З постаменту збито літери. Фарбою напис - «Площа Героїв Майдану». Фотографії загиблих повстанців. Ще напис - «Героям Пам'ять». Люди несуть живі квіти, кладуть під світлини. Всі мовчать - незрозуміло, що в них на душі. Може, й за «лукичем» сумують.
Коли валили пам’ятник, якийсь дебіл витягнув пістолет, але його хутко скрутили. (А сьогодні в Одесі все ж таки стріляли - двох активістів неначе убито…)
На місці фігури, під тиском сильного вітру - Прапор України.
Повітря після теплих днів знову холоне, пролітає сніг.
WebCounter For Free